Синтаксично розкладне словосполучення з прикладкою: а.) море-дзеркало; б.) батько-мати; в.) буря-негода; г.) рута-м'ята; д.) жар-птиця.

В)буря-негода тому що пишеться без дефісу буря негода

Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.

Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.

Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.

На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань

"Intermezzo" Михайла Коцюбинського

Цитатний план

1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".

2. "Поїзд летів, повний людського гаму".

3. "Врешті ми вдома".

4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".

5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".

6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".

7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".

8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".

9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".

10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".

11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".

12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".

13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"

14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".

15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".

16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."