Поділіть вірш л. костенко " чайка на крижині " на три частини за змістом. доберіть до кожної з них заголовок. іть!

ГУЦАЛО ЄВГЕН

(1937— 1995)

Народився в с Старому Животові на Вінниччині в родині вчителів. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут імені М. В. Гоголя. Працював журналістом у різних редакціях, у видавництві "Радянський письменник".

Прозаїк, поет, кіносценарист. Автор кількох поетичних книжок, багатьох збірок оповідань, повістей, романів ("Люди серед людей", "Яблука з осіннього саду", "Скупана в любистку", "Мертва зона", "Родинне вогнище", "Шкільний хліб", "Позичений чоловік", "Парад планет" та ін.). Багато писав для дітей ("Пролетіли коні", "У лелечому селі", "Зелене листячко з вирію", "Саййора", "Дениско", "Жовтий гостинець" та ін.). Лауреат премії імені Ю. Яновського та Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Його твори перекладені багатьма мовами світу і відомі далеко за межами України.

Моє враження від прочитання оповідання "Лось" Є. Гуцала

Велике щастя для людини — користуватися благами природи, насолоджуватися її красою.

Здавалося б, життя скрізь прекрасне. Але звідки ж тоді береться жорстокість, бездушність, підлість?

Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало.

Багато творів він присвятив природі. Його оповідання "Лось" наштовхнуло мене на роздуми про добро і зло. У лося багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й людина. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Діти рятували лося, а він, "присівши у виїмку", насміхався над ними; діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи. На мій погляд, хлопці здійснили героїчний вчинок. Вони хоч і малі, але сміливі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Я з презирством ставлюсь до цього браконьєра, цієї бездушної людини.

Мене охоплює жах, коли я читаю опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".

Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.

Контрольну вчора ми писали,

А вчитель гав ловив в журналі -

Тому ми швидко так списали.

А на наступний день,

Під звук пташиних теревень,

Оцінку і дознали.

Тепер хоч в воду, хоч з моста

У мене двійка - не спроста!

Я ж навіть списував і коми!

У кого? У сусіда Толі!

- Толян, сусіде, як це так?

Мені тут двійка - не п'ятак!

- Мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

Такого ж лебедя - цю двійку!

За це я дякую сказать повинен

Цьому кирпатенькому Тимі!

- Тимко, Тимко, як написав?

- Так як і всі - усе скатав!

- На скільки?

- Краще б не казати!

- У кого встиг?

- У Гончаренко Каті!

- Катрусю, Катя, Катя, Катя!

Що сталось? - годі плакать!

- Ой, не кажи мені нічого!

Тепер з моста, тепер - у воду!

Через це "Два"! Хоча би "Три"!

А все у цьому винен ти!

- Чому це я? Знайшла на кого!

- А списувать знайшли же моду!

От я, дурна, у тебе і списала.

Якби ж я знала, якби же знала...

 

Дзвінок тут швидко пролунав

Наш клас із класу повтікав.

Лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

Отут-то коло і замкнулось!

 

 

* , понесло, понесло. Його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки?*