Мне нужны вопрос которые можно задать соломие (дорогой ценой) при переписке.

какой соломие?

можешь написать про что ты!

я не поняла, извени не !

Істина і брехня, як інь і янь. є дві сторони. істина-світла, брехня-темна. все в нашому житті поділяється на ці групи. з чи у вас асоціюється світло? у мене з сонцем. а темрява? в мене з страшним, нічним лісом.
кожна людина має хоч одну брехня за своїми плечима, та не всі стримуються від неї кожен день. ці люди швидше старіють і виглядають дуже моторошно та втомлено. невідомо скільки людей страждали із-за їхніх проступків. навпроти ж чесні. вони і живуть довше, і виглядають, як янголи. від них можна чекати до прислів’я «пізнаєш істину-увійде тоді в кров твою сонце». я розумію це так: вам брехали, ви почали почувати себе все гірше і гірше, але правда завжди «випливає» і вам стає легше від знання істини. у крові, яка тече по вас, проходять елементи щастя, які символізую проміння сонця.
не творіть зло іншим. завжди говоріть правду зразу, бо «гірка правда краща за солодку брехню».

писала сама, вчитель не найде списування. будь ласка, перевір лишній раз, бо пишу в ночі і не дуже уважно

      Видатний поет-мислитель Г. С. Сковорода був і зачинателем української літературної байки. У 1774 році він склав збірку "Басні Харьковскія", до якої увійшли тридцять байок. У них він висміював гонитву козацької старшини за дворянськими титулами, викривав поміщиків-паразитів, що живуть за рахунок народу, стверджував повагу до трудящого люду.       Кілька байок Г. Сковорода присвятив злободенній темі про справжню цінність людини. Такою є байка "Ворона і Чиж". Автор показав короткозорість і егоїзм Ворони, яка назвала Чижа жабою за те, що він зеленого кольору. Хоча Ворона своїм співом більше нагадує квакання жаби. У кінцевому афоризмі - мораль байки: про людину слід судити не за зовнішніми якостями, а "Сердце и нравы человеческие, кто он таков, свидетельствовать должны..."       У своїх байках Г. Сковорода доводив, що гідність людини визначають не титули й багатство, а її праця й чесність. У байці "Голова і Тулуб" автор засудив паразитизм і чванливість панів. Провідною темою більшості творів Г. Сковороди є тема "сродної праці", бо він вважав, що єдиним джерелом людського щастя є вільна праця за покликанням. Найповніше розкриває віру автора у величезне значення праці байка "Пчела і Шершень". Вона виражає погляди Сковороди на життєву необхідність трудитися, прославляє працю на благо суспільства й засуджує паразитичне існування ледарів та нероб. Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює на інших, а Бджола-трудівниця засуджує тих, хто живе за рахунок інших, хто від народження лише п'є та їсть. Г. Сковорода різко засуджував дармоїдство поміщиків, називав їх шершнями або трутнями суспільства.       У своїх байках Г. Сковорода описав мисливського собаку, найвеселішого і оді, коли полює зайця; змалював нудьгу бджоли, яка вмирає, хоча й замкнена була в достатку, бо не може літати, збираючи мед із запашних квітів.       Отже, у своїх байках Сковорода утверджував високоетичні істини, осуджував штативні явища у суспільному житті, висміював недоліки й людські вади. А ще байкар закликав до чесності й справедливості, розсудливості й працелюбності.