Що нового принесла в літературу о. кобилянська свою новелою valse melancolique

Я дуже люблю подорожувати, і тому є багато причин. По-перше, подорож - це дуже цікаво. Куди б я не поїхав - за кордон, в українське місто або навіть у село - я завжди бачу щось цікаве. 
По-друге, подорож - це корисно. Під час подорожей я зустрічаюся з різними людьми, а кожна людина - це особистість, тому спілкуватися з людьми дуже корисно. Це - шанс  дізнатися чогось нового, такого, що ніколи не дізнаєшся, якщо весь час сидіти вдома.
Крім того, з подорожей я завжди привожу пам'ятні сувеніри та фото, які можна потім роздивлятися, згадуючи про поїздку, або показати друзям. 
Я люблю подорожувати, бо я - колекціонер. Але я колекціоную не речі, а приємні враження від моїх подорожей.

Відповідь:

Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку  він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах  (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна  допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова. 

Далі

Пояснення: