Эпитеты, поривняня, метафоры в повести в "захар беркут"​

Епітети: таємничий , чистих строях, тривожні, таємничі тощо. Метафори: блискавиці облітають , молитва плине земля здригається тощо.

Объяснение:

Сава "Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "

"Відколи з нею(Рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."

"Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!"
"Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра... "

Михайло каже про Саву "Він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько!"

Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."  

"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" 

"Гарна була земляІвоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.

Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."

Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." 

"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."

"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."

Михайло: «І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою. 
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.»
Сава про нього так казав:"Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!..".

 

Багато хто говорить, що зараз життя складне, бо скрізь нужденність, свавілля багатих, корупція. Але , коли постає питання , що робити, то переходять до політичної теми та обов"язків держави перед народом.

Я не зовсім згоден з такими відповідями. Дійсно, було б гарно, якщоб держава карала за хабари та злочини, будувала би будинки для немічних та сиріт, давала можливість всім заробляти собі хоча б на найнеобхідніше. Але чи це можливо зараз ? Чи від кожного з нас нічого не залежить?

 Кожен громадянин , що поважає себе, інших та свою країну , може покращити життя. 

По-перше, не ховатися в "свою хату з краю", а робити все , що від нього залежить, щоб закон діяв. Найпростіший приклад : можна жалітися на сміття, а можна не смітити ніколи самому й говорити тим, хто це робить.

 По-друге, допомагати нужденним - обов"язок кожної людини. Чи ми голодуємо ? Чому ж тоді жаліємо до сиротам чи покинутим старим ? Якби кожен хоч один раз у місяц нагодував голодного, то в нас би всі були ситі. Чи у війну люди так відносилися до чужого болю ? 

По- третє, роблячи своє діло , ми зобов"язані це робити так, ніби для себе. Відповідальність у всьому обов"язково призведе до відродження усієї країни.

І головне, роблячи щось на користь всім чи іншому, ми вчимо своїм прикладом всіх. Тоді й наші правителі не зможуть чи не схотять принижувати  поважаючий себе народ  до стану злиднів та жаліючихся а життя.