Коли і де написаний вірш "і виріс я на чужині" які автобіографічні мотиви помітили у творі 10-15 речень

автобіографічні мотиви у вірші т. шевченка "і виріс я на чужині"

у безсмертних творах тараса шевченка відбилися спалахи збройних повстань народу проти гнобителів; у його поезії є відблиск вод дніпра, спалахи сонця, яке заходить за обрій. поет-борець, поет-революціонер, поет-патріот. скільки переживань, скільки випробувань було на шляху видатного поета! 1848 року під час перебування поета на острові кос-арал був написаний вірш "і виріс я на чужині". це був час, коли шевченка було заарештовано за участь у кирило-мефодіївському товаристві. при обшуці знайшли рукописний зошит під назвою "три літа" з революційними поезіями. особливу увагу жандарми звернули на поему "сон". саме цей твір і був основним обвинуваченням і причиною виключно суворого покарання шевченка. і тільки у травні 1848 року поет трохи полегшено зітхнув. його прикомандирували до експедиції з обслідування аральського моря. керівники наукової експедиції дуже добре поставилися до політичного засланця та відомого поета.

так і з'явився цей вірш. поет згадує своє дитинство, чужину. тарас навчався у петербурзі, а до того малим хлопчиком пан енгельгардт вивіз його як козачка. сирота, якому ні до кого було прихилити голови. коли тарасикові було 9 років, померла мама. це вона "на свічку богу заробляла, поклони тяжкії б'" а в 11 років шевченко втратив і батька. набагато пізніше виявив поет тих, хто винен у смерті батьків, в тому, що "аж страх погано у тім хорошому селі". деякі "писаки" змальовували україну в рожевих романтичних фарбах, а поет зміг дати відповідь у своїх рядках:

і не в однім отім селі,

а скрізь на-славній україні

людей у ярма запрягли

пани лукаві

багата, розкішна природа україни зображується на тлі страшенних злиднів людських, панщини.

Вірність Сіроманця особливо вразила Галю. Адже, дотепер вона, мабуть, мало уваги приділяла братам нашим меншим. Допомагати тваринам, лікувати їх – це стало мрією дівчини. Події з другом схвилювали й Сашка. Оберігати лісових мешканців від дядьків, похожих на Чепіжного, є справою дуже відповідальною і потрібною.     А Сіроманця батьки Сашка поселили в просторій  буді  біля сараю. Навіть сусід допомагав майструвати житло для вовка. Батьки хлопця звикли до нового мешканця свого двору. Згодом, бачачи лагідний норов вовка, його перестали боятись односельці.     Тільки Чепіжний недобре поглядав у сторону Сіроманця. Продовжував ставити підступні пастки на тварин. Але одного дня прийшла тривожна звістка: в лісі дядько впав у одну із своїх ям. Односельці дружно прийшли на до Усі співчували, проте багато з них бажали, щоб  нещастя стало наукою для дядька Чепіжного.     Після закінчення школи пройшло декілька років. Мрії друзів здійснилися. Вони повернулися в рідне село. Галина Михайлівна працює тут ветеринаром. Вона лікує хворих тварин, дає мудрі поради односельцям. Прикра пригода, що трапилася колись, вплинула на дядька Чепіжного. Він перестав полювати на безпорадних лісових мешканців. Олександр Олександрович став лісником. Тепер він часто обходить своє лісове  господарство. А супроводжує його вірний Сіроманець …

 Мені  здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
               По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
                Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
                По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, -  шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
                Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
                Отже, дружба - це найкращий скарб в житті