«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишіть твір на тему «мої враження від прочитаного твору (за мотивами повісті і. франка «захар беркут»)».
ответ: мої враження від повісті "захар беркут"
найбільш відомим художнім твором івана франка на історичну тему є повість «захар беркут». написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача. у повісті змальовано наших далеких предків — українських верховинців із тухольської долини, які зуміли героїчно оборонити рідний край від жорстоких татаро-монголів. у зображенні історичного минулого письменникові художня вигадка та народна творчість, зокрема відома в галичині і в закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою.
героями повісті є мудрий ватажок тухольської громади захар беркут, його мужній син максим, жителі селища тухля, підступний тугар вовк, його дочка мирослава. найбільше сподобався та запам'ятався мені образ мирослави.
мирослава змальована франком як казкова лісова принцеса, незвичайна та дивовижна.
це молода дівчина, що рано втратила матір, знала лише любов і турботу батька — тугара вовка. можливо, саме тому мирославі до вподоби «чоловічі» інтереси — приміром, полювання на ведмедя: «батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. але попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим » згодом ми довідуємося, що героїня має неабияку силу характеру: зрозумівши, що її батько — зрадник, залишає його й воює проти нього та монголів разом із тухольською громадою. дівчина просить захара беркута прийняти її за дочку.
можна зробити висновок, що для мирослави головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління й серце. увесь час вона серед вояків - тухольців: приносить захару беркуту звістку про сина, передає його поради, бере активну участь у боротьбі з ворогами, навчає тухольців робити метавки, лікує поранених. не дивно, що саме така дівчина покохала відчайдушного й сміливого максима, захарового сина. вона зізнається йому в коханні, клянеться у вірності. навіть коли максим опинився в полоні, мирослава, ризикуючи, йде до ворожого табору, пропонує хлопцю тікати, а сама хоче залишитися замість нього. доля виявилася прихильною до закоханих: вони з гідністю переносять усі випробування та єднаються в пару.
повість «захар беркут» нагадує про те, що за щастя завжди треба боротися.
объяснение: