Карпо Летючий пішов разом з запорожцями до цекви молитися за Україну. А потім він почав розпитувати у них про історію і минуле України. Йому дуже припала до душі гостинність запорожців і їх побут, який так відрізнявся від того, що був у нього вдома. Дні спливали один за одним. І Карпо почав сумувати. Отаман побачив це і вирішив до Карпу повернутися. Найсильніші запорожці вирішили проводити його. Але це було нелегко. Вони довго блукали перш ніж знайшли правильну дорогу. Карпо віддячив їм добрими словами і смачними гостинцями. Він пообіцяв розповісти всім про зачаровану Січ, про пропишні сади, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей, про доброго гетьмана і сильних запорожців. Щоб вони вічно жили у пам"яті свого народу.
Wlad967857
16.09.2020
Я гадаю що притча Емми Андієвської "Говорюща риба" вийшла гарна , повчальна ... Але звісно кінець сумний , тому що така гарна, говорюща риба зажарилась на плиті я проста риба. Її ззвісно шкода, але рибальці буде повчання, що потрібно говорити до кінця , наприклад те що твій друг - це риба, людина або щосб інше. І всеж таки, його жінка була теж винна, бо вона навіть не помітила риби під ногами, та ще й говорющої ! Я га тепер буде говорити все , і до кінця , а його жінка буде уважнішою , і менеше буде розмовляти , бо саме за цього вона і не помітила риби ! Аще нехай друзі рибалки будуть йому більше співчувати, і він їм теж. Взагалі на мою думку , в цій притчі мораль в тому що потрібно менше говорити , говорити до кінця та інш...
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Діалог на тему що такегармонія спілкування 12-14реплік вкожної особи
Карпо Летючий пішов разом з запорожцями до цекви молитися за Україну. А потім він почав розпитувати у них про історію і минуле України. Йому дуже припала до душі гостинність запорожців і їх побут, який так відрізнявся від того, що був у нього вдома. Дні спливали один за одним. І Карпо почав сумувати. Отаман побачив це і вирішив до Карпу повернутися. Найсильніші запорожці вирішили проводити його. Але це було нелегко. Вони довго блукали перш ніж знайшли правильну дорогу. Карпо віддячив їм добрими словами і смачними гостинцями. Він пообіцяв розповісти всім про зачаровану Січ, про пропишні сади, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей, про доброго гетьмана і сильних запорожців. Щоб вони вічно жили у пам"яті свого народу.