Чим займаються на сторінках роману максим, галя, чіпка, чижик хіба ревуть воли

У центрі роману образ Чіпки — селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Син зневаженої селянки, Чіпка зростає в злиднях, в умовах недоброзичливості й ворожості. Ровесники глузують з нього.

Коли багатий Бородай за впертість прогнав Чіпку з роботи, він «поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника…». Надто вразила Чіпку кривда, коли за право працювати на власній землі чиновник цинічно вимагає хабара.

У цей момент Чіпка втрачає віру у справедливість. У його серці вже вкотре закипіла ненависть, на жаль, не лише до гнобителів, але й до всіх людей. Звідси — сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини.

Під впливом лихого товариства Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемагає (проблиски свідомості, намагання оборонити правду, вибори в земство). Та коли Чіпку наказом губернатора було виведено з управи «по неблагонадежности», то ця кривда стала останнім поштовхом, і герой свідомо стає на стежку помсти.

Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невин-них людей страшним тавром заплямовує Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця.

Грицько — найближчий приятель дитячих літ Чіпки. Обирає інший життєвий шлях. Міряючи босими ногами курні заробітчанські шляхи, Грицько мріяв про «хату теплу». Невдачі, бідування, злигодні породили у хазяйновитого парубка егоїзм, байдужість до долі інших, корисливість. Навіть приятелювання з Чіпкою Грицько намагався використати для власного збагачення. Неприховане злорадство з бід Чіпки, зневажання свого товариша – це так само своєрідна трагедія Грицька.

Максим Ґудзь — ще один яскравий тип трагічної особистості, «пропащої сили». Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Горілка, до якої він звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. Повернувшись через ЗО років у село з грошима та «заслугами», Максим живе єдиною пристрастю – збагаченням. Тому і стає Максимів хутір пристановищем грабіжників.

Мотря — одна з найтрагічніших жіночих постатей в українській літературі. Ця жінка була готова віддати заради сина все. Та, не витримавши страшних випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбійництва Чіпки, мати викриває його злочин. Образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії на-бувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління кара-ли і злочин, і злочинця, ким би він не був.

Сирота змалку, Христя, вийшовши заміж за Грицька, відчула радість праці на себе, спокій родинного затишку. На відміну від черствого чоловіка, вона переймається стражданнями інших людей. Усім серцем сприймає Христя схвильовані слова Чіпки про бідняцьку недолю. І тільки вона змогла побачити у своїй уяві Мотриного сина не гультіпакою та волоцюгою, як його всі називали, а доброю людиною, яку зламало лихо.

Більше того, вона вже відчула, що її чоловік сам може обійти правду, може легко змиритися з неправдою. І хоч важкі будні селянського життя, щоденні хатні турботи, догляд за малими дітьми втягують Христю в звичайне для мільйонів жінок річище, проте серце її завжди залишається чуйним до людського горя.

Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому плані. Ця красуня, «польова царівна», що зачарувала Чіпку з першої зустрічі й потім Стала його дружиною, зросла в злодійській сім’ї. Та все те зло, що оточувало її з дитинства, не спотворило душу дівчини. Добра, щира, справедлива, Галя допомагає Чіпці на якийсь час повернутися до чесної хліборобської праці. Та слабкими виявилися сили молодої жінки, зломилися під тиском брутальних умов.

Побачивши всю безодню злочинів, у яку потрапив Чіпка, зрозумівши, що не зможе його врятувати, Галя накладає на себе руки. В оцінці морального падіння Чіпки автори виходили з позицій народної моралі, керувалися тими критеріями, що добро завжди прекрасне, а зло — потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. Криваві злочини заплямовують людину навіки.

Весь розвиток сюжету підводить до однозначного висновку: найблагородніші пориви перекреслюються злочином. Невміння знайти справжні шляхи боротьби проти кривдників зробило Чіпку «пропащою силою».

зрада — це одне з найболючішого, що може пережити людина. найстрашніше, коли отримуєш удар у спину від найдорожчої людини, навіть якщо це стосується дрібниці, чогось незначного й неважливого. усе починається з малого. я впевнена, що той, хто має можливість підставити в будь-якій ситуації, згодом зможе й зрадити. я вважаю, що удар у спину забувати й прощати не слід нікому: ні коханій людині, ні другу, ні товаришу. так, це важко витримати, та всі життєві ситуації роблять нас сильнішими.

яскравим прикладом зради в родині є відома біблійна легенда «каїн і авель». і єва мали двох синів. авель пас овець, а каїн був землеробом. перший був щирим, приносив жертву з чистою любов’ю. другий — злий та жорстокий, усе робив тільки з необхідності, без страху божого. жертву, що приніс авель, господь прийняв, а ту, що каїн — ні. між братами зародилася заздрість. каїн не міг пробачити того, що його жертву бог не прийняв. одного разу через заздрість каїн убив свого брата в полі, де той пас овець. найстрашніше, що вбивця навіть не покаявся перед богом, а зухвало брехав, що не знає куди зник авель. за страшний злочин господь покарав каїна, зробивши його вигнанцем і блукачем по землі.

думаючи про біблійну легенду, не можу не згадати й твору ольги кобилянської «земля». це соціально-психологічна повість. особисто для мене «земля» є одним з найкращих творів, у якому описується життя простих селян. за основу повісті письменниця взяла реальні події. ольга кобилянська показала трагедію братовбивства, що трапилася в родині федорчуків. письменниця хотіла доказати, що не люди живуть для землі, а навпаки. івоніка та марічка федорчук мали двох синів. михайло та сава були абсолютно різними. хлопці мали різні погляди на життя, інтереси, смаки. михайло, старший син, був дуже спокійним, працьовитим, не мав шкідливих звичок, а також дуже вродливим: «і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою». сава був нервовим, конфліктним, любив випити, щось украсти, стріляти звірів заради розваги: «росте й горнеться кудись… на не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться». сава боявся, що батьківська земля дістанеться михайлу однієї ночі брати пішли до лісу за жердинами, щоб полагодити тин. другого дня михайла знайшли в лісі вбитим. виявилося, що сава вбив свого брата. таким чином землю ніхто з хлопців не отримав. старший брат загинув, а молодшого батьки позбавили ділянки. земля для селянина є тим, заради чого можна піти на

отже, я точно знаю, що ніколи не можна зраджувати своїх рідних та друзів, свою батьківщину. треба жити в мирі й злагоді. заздрість, зло, зрада руйнують взаємовідносини між людьми.

Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини. дехто живе згідно з тими заповідями, що записані ще у біблії, але сучасне життя інколи і таких людей змушує нехтувати біблійними заповітами, а дехто і зовсім про них не має гадки. але з будь яких обставин тільки від нас залежить , як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. чи залишимося ми прикуті до землі, не в змозі навіть на трішечки від неї відірватися, щоб у повній мірі осягнути її велич, чи в нас виростуть крила і ми наче птахи, піднімемося над усім світом, щоб з висоти пташиного польоту милуватися невимовною красою нашої землі, неосяжністю нашого життя. наприклад, видатному письменнику нашої сучасності б. олійнику, на мій погляд, вдалося піднятися над землею і дуже багато розгледіти. побачив він не тільки простори нашої батьківщини, але й добре розгледів людей, що її населяють. вважаю, що йому не все. бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. вони геть забули про людяність, про душевне тепло,  любов  до ближнього і милосердя. такі люди намагаються будувати своє життя за якимись незрозумілими цивілізованому суспільству принципами, відкинувши поняття совісті та честі. вони не намагаються навіть на мить замислитися над злободенними питаннями та ніколи не ламають голову над своїми вчинками. вкрасти – і якщо ти не попався – це добре, нагримати на когось без усякого поводу – ще краще. таких людей бояться діти, їх не люблять дорослі, та й тварини їх обминають десятою дорогою. для таких нелюдів немає нічого святого, навіть вбити вони можуть лише за те, що хтось їм попався під гарячу руку. але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі, зупинитися хоча б на мить та подивитися на своє життя очами сторонніх людей. саме такі люди мають лише фальшиві цінності, які заважають нормально жити не тільки їм самим, але й тим, хто знаходиться поряд з цими людьми. ти таке вчинив, що і статті у кодексі немає ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив, а це вже вище від людського суду. не менш важливе, ніж моральні принципи, у житті любої людини є здоров’я. дехто вважає, що головне у житті людини – це матеріальний достаток та багатство, влада та змога вирішувати людські судьби, але він дуже помиляється, бо це фальшиві цінності. бо коли в тебе немає здоров’я, то його не купиш ні за які гроші, а коли ти помираєш, то ніяка влада над людьми не зможе подовжити твоє життя. і навіть коли ти найбагатша у світі людина, але в твоєму житті немає вірних друзів, які б були здатні за першим покликом прийти тобі на , навряд чи ти станеш щасливою людиною. тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням