Як завершується твір за сестрою андрій чайковський​

«причи́нна»  — романтична    тараса шевченка, написана орієнтовно в  1837  році в  петербурзі, один з ранніх творів  поета.

датується орієнтовно на підставі свідчень шевченка в  автобіографії  (де він називає «причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в iii відділі у справі  кирило-мефодіївського братства  21 квітня  1847  року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші  1837), а також на підставі повідомлення  євгена гребінки  в листі догригорія квітки-основ'яненка  від  18 листопада  1838  року про передачу шевченком творів для публікації в  альманасі  «ластівка».

автограф    невідомий. найраніший повний текст, що дійшов до сьогодні,  — першодрук в  альманасі  «ластівка».

«причинна»  — один із ранніх творів шевченка, написаний ще до його викупу з  кріпацтва. в  автобіографії  поет  зазначив, що перші вірші складалися ним у  петербурзі  влітньому саду  і що з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки «причинна»:

«у цьому саду і в той же час почав він[1]робити етюди у віршованому мистецтві; з багаточисельних спроб він згодом надрукував лише одну «причинна»[2].

як свідчить запис  аполлона мокрицького  у щоденнику,  31 березня  1837  року він показував вірш шевченка  карлу брюллову  та  віктору григоровичу:

«показав його вірш, яким брюллов був надзвичайно задоволений, і, побачивши з оного думки і почуття молодої людини, зважився витягати його з кріпосного стану»[5].

«Гримить» - це вірш вірш І. Франка, що належить до циклу «Веснянки». Вірш був написаний на початку 1880х років. На зміст твору значно вплинули переконання І.Франка у 80-х роках. 
Твір складається з двох частин по п'ять строк у кожній, а слово "гримить" формує шосту строку. Основний композиційний прийом, що вживає Франко  — паралелізм: він зіставляє грозу - природне явище і явища соціальні. 
Серед художніх прицомів, вжитих Франком у вірші — алітерація, а також дві протилежні стилистичні прийоми - епіфора та анафора. Епіфора - це повторення однакових виразів, слів чи сполучень звуків у кінці строф або рядків з метою посилення музичності і виразності вірша, а анафора - це повторення слова або групи слів на початку строф чи фраз.
У вірші автор передчуває весняного пробудження природи, а також революційне оновлення світу. Поезія проникнута також вірою у прекрасне майбутнє народів усього світу. Основна думка вірша — це заклик до боротьби.