Написати твір «ахілл і гектор — найхоробріші воїни ахейців та троянців», "образи ахілла і гектора як уособлення ідеалу людини, воїна, героя". можно використовувати план: 1. вступ ахілл і гектор — найхоробріші воїни ахейців та троянців 2. основна частина хто ж із них найгідніший? 1) походження героїв. 2) якості воїна. 3) риси характеру. 4) ставлення інших героїв твору. 3. висновок ахілл і гектор — справжні воїни, справжні герої

1. Закований у кайдани Максим отримує волю, щоб знайти вихід.
2. Життєві умови - Максим завжди знаходиться у центрі якихось незлагод. То він закований у кайдани, то він повинен знайти вихід, то знайшовши його, бачить, що той заливається водою.
Оточення - татари і тухольці
Принципи і прагнення - прагне звільнити народ і вивести його з-під удару тухольців. Благородний чоловік. Гарячий патріот.
3. Добрий і волелюбний; відвертий і чесний; працьовитий; розсудливий і мужній; витриманий.
4. Максим повернувся живий і здоровий, бачачи радість і повагу в народу.
5. Автор характеризує Максима як дуже волелюбну людину, патріота свого народу і своєї ідеї. Персонажі дуже поважають його, вважаючи справжнім героєм. Серед вчинків Максима, найголовніше місце займає його патріотизм. Коли тухольці пропонують йому зрадити свій народ, він каже, що краще вмерти, аніж так вчинити і продовжує свою справу надалі.

Михайлик – головний герой повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять». це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. був щедрим, добросердечним, співчутливим, ів жебрачку з дитиною. любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.•   «хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ». • «а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. і люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим». • «та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…» • «вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». • мар’яна —> михайлику: «і вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »