1. укажіть першу найдавнішу датовану рукописну пам’ятку церковнослов’янської мови київської держави: а) ізборник святослава; б) остромирове євангеліє; в) ізборник.2. герой якого твору «убив єгиптянина і утік до іншої країни»? а) молодший син ( «притча про блудного сина»); б) мойсей (біблійна легенда «про мойсея»); в) аарон (біблійна легенда «про мойсея»3. до нового заповіту належать усі названі твори, крім: а) євангелія від матвія; б) апокаліпсиса; в) п'ятикнижжя мойсея.4. за жанровою характеристикою «ой летіла стріла» -а) ; б) суспільно-побутова пісня; в) родинно-побутова пісня.5. – один із видів народних: а) дум; б) пісень; в) легенд.6. характер події, що відтворений у , переважно: а) гумористичний; б) романтичний; в) трагічний.завдання 7-10 мають по шість варіантів відповідей, серед яких декілька правильних1б.)7. визначте, хто з нижчезазначених осіб здійснив переклад біблії: а) леся українка; б) п. куліш; в) і. франко; г) і. нечуй-левицький; д) і. пулюй; е) в. винниченко.8. новий заповіт складається з: а) євангелій; б) легенд; в) діяння святих апостолів; г) послань апостолів; д) псалтиря; е) апокаліпсис.9. біблія містить такі жанри: а) казка; б) міф; в) повчання; г) повість; д) пісня; е) притча.10. які крилаті вислови із святого письма: а) камінь спотикання; б) берегти як зіницю ока; в) іду на ви! ; г) альфа й омега; д) нести свій хрест; е) борітеся – поборете! закінчити речення у завданнях 11-15(1б.)11. метаморфоза – це…12. повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту – це…13. псалом – це…14. біблія написана … мовами: ..15. до біблійної тематики зверталися такі митці: …

Т.Шевченко з давна, можна сказати від початку свого життя захоплював людей з якими проводив багато часу своїм розумом, кмітливістю, баченням світу. Бувало що це бачення світу він передавав у малюнку, поезії, вірші. Та чому до сьогодення ми й досі його пам*ятаємо? Чому досі у школах вивчають його славетний **Кобзар**? 
тому що у своїх творах шевченко писав те що діється у світі та на україні й сьогодні. він передбачив усе! все до кожної дрібнички. тому нині всі його виславляють. бо не могло бути таке диво насправді, це людина у якої дар, важкий, бо бачив наше сьогоднішнє горе. заслужив на світову славу шевченко тим що не боявся своєї мови, рідного слова, своєї думки!

Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак (сценіч­не ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.

На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.

«Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за Міху Голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.