сергій жадан – перші дні листопада перші дні листопада. вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. а він думає: чуже місто, чужа кімната — як я її тут залишу? третя по обіді. суха осінь. посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно. світло таке легке. вона четвертий день у дорозі. хай їй хоча би тут буде спокійно. якщо буде потрібно — поправлятиму ковдру. якщо буде холодно — причинятиму вікна. спробую перехитрити її застуду невиліковну. я сам усе це вигадав, вона ні в чому не винна. як я її залишу? незабаром почнеться вечір. швидко стемніє, повітря остигне. краще вже охоронятиму її речі. краще вже грітиму її стигми. раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату, раптом птахи почнуть битися в стіни, раптом дерева обступлять її й поведуть на страту, раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини, раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене, раптом забуде все, що говорила до цього, раптом серце її, золоте й шалене, буде битись тепер для когось чужого. хай спить. хай розбереться зі снами. хай її нинішні сни перетечуть у колишні. навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає. навіть якщо їй буде снитись хтось інший. і ось він сидить, відраховуючи хвилини. сидить, нервує без потреби. а вона не прокидається лише з тієї причини, що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе. осінь над ними з льоду й сталі. холодні ріки, незнайомі люди. найбільше вони бояться, що все це триватиме далі. найбільше вони бояться, що більше нічого не буде. аналіз поезії!

Камаль – вожак повстанців. Сильний, сміливий, не боїться ночі, вправний, вкрав найкращу лошицю Полковника, хороший вершник, скочив легко в сідло, дуже швидко оминає всі небезпечні місця.

Основна думка – немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття: завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно. Тому завдання справжньої людини — ввібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. Це є шлях до оновлення буття всього людства. Ідея балади висловлена не у рефрені, а в словах “той, хто вчора ворогам був, сьогодні товариш нам!” І справа не в тому, що “сильні” гуртуються, а в їхній здатності приносити своєю силою мир туди, де була ворожнеча. Сильні на те й сильні, аби оберігати слабких. Саме це їх і поєднує, і робить “людьми честі”. Слово “благородство” співзвучне зі словом “благо”, тобто “добро”.

Джип — звичайний хлопчик, тому що:  

Побачивши незвичайну вітрину, взяв батька за палець і потяг до неї.  У нього очі розбіглися, побачивши таку кількість чарівних речей.   У звичайній крамниці він відразу поспішав до прилавку.   Джип був дуже схвильований; дивлячись на чари, щиро захоплювався.   Радіє олов’яним солдатикам, грається ними.

Джип – вихований хлопчик. Він довірливо і чемно звертався до продавця. А побачивши таку кількість іграшок був стриманим і не набридав благанням купити щось. «Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були промовисті. Багатозначними були і його руки, що тримали біля грудей покупки. Джип стояв невимовно схвильований». Повернувшись додому, Джип не перестає вірити в дива, і тішиться отриманим подарункам. «Він не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день …» Краса внутрішнього світу Джипа безмежна. Він не лише сам вірить у дива, а й може дарувати їх іншим.  Саме Джип є головним героєм, адже завдяки йому: крамниця перестала бути міражем, і батько побачив чари, в які давно перестав вірити.