Будь ласка іть з твором '' життя джулії і івана до війни'' за твором'' альпійська ''

“Мартин Боруля” характеристика образу головного героя твору

Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі : не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших : зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої, дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина : Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина : за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі : цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.
«Мартин Боруля» план твору 1. Мрії Борулі про дворянство 2. Подання Борулею апеляції 3.Намагання Борулі зробитисвою сім*ю дворянською: а)впровадження дворянських звичаїв б)намагання одружити дочку 4.Сварка з Герасимом 5.Відмова у дворянстві 6.Спалення документів

Мартин Боруля – це головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого. За соціальним статусом Мартин - заможний селянин. Але він має заповітне бажання: повернути собі колись втрачене дворянство. На шляху до своєї мети він часто втрачає здоровий глузд і попадає у комічні ситуації.

Риси характеру: загалом, він добра людина. Мартин не знущається з людей, що бідніші за нього. До того, як зосередитися на нав'язливій ідеї стати дворянином, Мартин добре виховував своїх дітей. Його донька Марися говорить про це: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє». Мартин любить свою родину і прагне стати дворянином, щоб хоч його нащадки бути в змозі постояти за себе, щоб їх не могли безкарно ображати: "що не всякий на них крикне: бидло! теля!". 
Комізм образу Мартина Борулі полягає у тому, що він намагається копіювати зовнішні ознаки класу, до якого він не належить, причому так, як він це розуміє. Йому чужі дворянські звички та б життя, але він уперто намагається прищепити їх своїй родині і собі самому. "Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по_мужичи: мамо, тато... треба так казать, як дворянські діти кажуть".
Він хоче видати доньку за "благородного", влаштовує сина на роботу чиновником і навіть радить йому порвати з другом дитинства, бо той селянин: "Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми інчого коліна…"  Як і мольєрівського Журдена, Мартина дурять (зокрема, повіренний Тренделєв) і не розуміють (друзі та родичі хочуть, щоб він знову став таким, яким був раніше - звичайним чоловіком).   Врешті-решт, усі починання Борулі, спрямовані на досягнення його мети, завершуються поразкою.  Ідея п’єси полягає у тому, що людина, яка захоплюється фальшивими цінностями та соромиться бути собою, завжди буде смішною. 

П’єса "Мартин Боруля" не сходить зі сцена українських театрів уже понад сто років. Вона має успух завдяки психологічній переконливості образів, гумору та гострій злободенності. У свій час роль Мартина Борулі талановито грав і сам І. Карпенко-Карий.