Сенкан до вірша сковороди "всякому місту звичай і права"

ихайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розпо­відей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам заходів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. Подорослівши, Михайлик (чия мрія стати письменником таки збула­ся) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». Передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами. План до характеристики образу Михайлика.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-harakteristika-mihaylika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

объяснение:

«хоча я і дуже люблю ліс, але побоююсь його душі ». «а ще я люблю, як з лісу несподівано вистрибне хата, заскриплять ворота, побіжать стежки в саду і до пасіки. і люблю, коли березовий сік накрапав з жолобка. люблю напасти на лісовій джерело і дивитися, як воно викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, ніби брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листі. коли так добре червоніє калина і пахнуть опеньки ».

• «я не дуже кривляючись, коли треба щось робити, охоче дідусеві, ременя нашу кінь, рублю дрова, охоче жартую сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без полювання, а всі -таки потроху цюкало сапою на городі і не вважаю себе ледарем ».

• «і є у мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим - дурість; саме вона і завдає найбільші клопоти і хвацько і вже тоді мені одні слова сяяли, ніби зірки, а інші туманили голову ».

• «я ніколи не був скиглієм, терпляче виносив і батіг, і хлудіну, і запотиличники ».

• «навчався я добре, вчився б, напевно, ще краще, якби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжі, я мчав до школи, ніби ошпарений. напевно, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я пишався ».

• мар'яна -> михайлу: «і вчи і так учись, щоб всі знали, які це мужицькі діти. нехай не говорять ні панове, ні підпанки, ні різна нечисть, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер - зась! ».