Поговорки и пословицы из текста «пан та собака». ​

Борода глазам не замена.

Борода клином, а брюхо овином.

Борода росла — разума не принесла.

Борода с колесо, а брюхо голо.

Борода — трава: скосить можно.

Борода широка, да душа молода.

Бородой в люди не выйдешь.

Будто кровь с молоком.

Буду есть мякину, а фасон не кину.

В брюхе солома, а шапка с заломом.

В брюхе хоть щелк, а на брюхе шелк.

В нем есть молодца клок.

В нем ни кожи, ни рожи, ни виденья.

В праздник — белоличка, в будень — чумичка.

В праздник — Груша, а в будень — клуша.

В сердце не влезешь.

В сердце нет окна.

В тихом омуте черти водятся.

В уборе и пень хорош.

В чужой душе — не вода в ковше: не разглядишь сразу.

В чужую душу не влезешь.

Велик лоб, да в голове-то мох.

Велик телом, да мал делом.

Великонек — да плохонек, а маленек — да умненек.

Веселого нрава не купишь.

Взглянет — что огнем опалит, а слово молвит — рублем подарит.

Взор орлиный и взлет соколиный.

Вид блестящий, а сам смердящий.

Видит и кривой, на ком кафтан плохой.

Юрко вже їхав з сім*єю.Він сумнівався,що дівчинка прийде до нього.і ось Юрко несподівано закричав,щоб батько зупинив машину,батьки були наполохані.
-Що сталося?-запитали вони.
   Але хлопчик вже не чув їх.Він був досить далеко від машини.Через заднє вікно автомобіля юнак побачив Тасю,яка на велосипеді намагалася наздогнати сім*ю хлопчика.Ось Тася і Юра зустрілися.Він наче був на неї ображений,але в душі розцвів і зовсім не злився на дівчинку.вони довго розмовляли.і домовилися на наступне літо зустрітися.
    Пройшов час.Друзі закінчили ще один рік навчання.Юра приїхав у село і зустрівся з Тасею.Вони були радісні і зачаровані.Ось так дружба заполонила їх серця.В подальшому вони разом виховували сім*ю дикої качки.Юра і Тася були щасливі!

Р.S.Вибачаюся за помилки,немаю часу писати.Мій твір був у тричі більший.

Кожного дня Юрко думав про той випадок, йому було дуже соромно повертатися влітку до села. Він зрозумів, що брав від світу лише те, що задовольняло його примхи і не розумів поведінки дівчинки з чистою душею.

Наступного літа Юрко повернувся до села, як і раніше його радісно зустрічали хлопці, а йому було соромно дивитись їм в очі, але він тепер вислухав кожного і радів їхнім розповідям. Він стояв і подумки шукав навколо Тосю. І ось, нарешті, сором’язливо вона вийшла з хати з вудочкою, привітно усміхнулась Юркові і запропонувала усім разом підти до річки.