Написати про все українське в енеїді котляревського​ 50 ів

В "Енеїді" Котляревського троянці мають українські імена і носять національний український одяг. Цей прийом одягу називається "Іронія".

Объяснение:

Надеюсь

Добро потрібно робити щиро, від усього серця, а не через силу, і тільки в цьому випадку буде позитивний результат. І треба робити добро для тих, хто буде це по-справжньому цінувати.

Робити добро треба тим, кому в дану хвилину дуже важко. Іноді досить просто поговорити з людиною, щоб до йому.

Якщо у вас запитали час, або дорогу, то не потрібно робити вигляд, що дуже зайняті. Вказавши дорогу, ми тим самим допомагаємо людині, робимо добро.

Робити добро треба не тільки людям, а й навколишньому середовищі, тваринам, рослинам. Потрібно пам'ятати один простий закон: якщо допомагаємо ми, то до і нам. Або як то кажуть, що посієш, те й пожнеш. А мережі потрібно добро, тоді і до вас будуть ставиться добре.

Відповідь:

може з цього щось підійде:

Остап:  опис: «Заходяче сонце.. осявало…. його, стрункого й міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю..», пан про нього каже: «Бунтар,… гайдамака! Він мені людей баламутить!». Остап волелюбний: бо з дитинства «..він пас панську худобу». Любов до волі привив йому з дитинства дідусь «Воля, воля і воля! Се чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення»,  Остап так каже про свій народ: «… злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…», а тому, коли  він утік, то в нього було таке відчуття «Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю з дитинства..». Остап любить свого дідуся «На згадку про діда Остап почув щось тепле у грудях»,  

Соломія: аж ніяк не тендітна дівчина « велика, як на доброго мужика, постать», «як велетенська чавунна постать», у неї «..свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся…»,  сильна  «…з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка». Соломію пан «силою оддати її за свого хурмана». Опис Соломії, коли вона втекла слідом за Остапом, переодягнувшись парубком:  «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком». Соломія каже про своє життя «..все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне...», Мріє : «Вони оселяться в слободі, вона хазяйнуватиме, а він із Січі наїздитиме додому, а то й зовсім облишиться на господарстві..», для Остапа «…задля нього вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу…», щоб утекти з Остапом вона обрізала своє довге волосся «Довгі пасма чорних кіс, мов мертві гадюки, тихо зсувались по плечах додолу і лягали на землі дивними покосами»,  

Пояснення: