Тема, ідея і аналіз вірша: " я не кляв тебе, о зоре, хоч як сильно жаль мій ріс; насміх твій і власне горе я терпливо переніс. та боюсь за тебе дуже, бо любов – то мстивий бог; як одно її зневажить, любить мститься на обох. як сміючись ти вбивала чистую любов мою, чи ти знала, що вбиваєш все, чим в світі я жию? чи ти знала, що руйнуєш щастя власного підклад, те, чого життя так мало звикло всякому вділять? чи ти знала, що небавом, от мов раз махнуть пером, ти не раз заплачеш гірко за потоптаним добром? "

Письменником постійно «опікувалася» поліція, поки взагалі не заборонила йому займатися навіть репетиторством. У 1892-1896 роках Михайло Коцюбинський працював в Одеській філоксерній комісії, яка боролася з філоксерою - шкідником винограду. Повість «Для загального добра», в основу якої лягли реальні факти, розповідає про страшне горе виноградарів, яких розоряла і філоксера, й антифілоксерна комісія, що палила заражені виноградники й прирікала їхніх господарів до зубожіння. Твір мав широкий розголос серед читачів і приніс М. Коцюбинському велику славу.

Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести.Жанр: інтимна лірика. 
Тема: Звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися.Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався.
Сюжет : ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом "тяжку дорогу" й не розгубити свого кохання. 

Автор вважає що саме благополуччя в родині — міцність держави!