Знайти й перечитати ті уривки повісті, у яких зображено звичаї та традиції українців. «за повістю гуси-лебіді летять.

Объяснение:

Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:

Тільки дивно, що не принци.

Таємницею укриті.

Не вродливі королівни

Розум мій очарували.

Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювали не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!»

Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважала тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами.

В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставала і ніколи не скаржилася на біль від забиття:

«Що болить?» — мене питали.

Але я не признавалась —

Я була малою горда, —

Щоб не плакать, я сміялась.

Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження:

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість.

Плачу я, щоб не сміятись.

Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу – як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/nepovtorniy-svit-ditinstva-v-poeziyah-lesi-ukrayinki

Справжні цінності в житті людини за повістю "Сліпий музикант":

Повість "Сліпий музикант" спонукає читачів задуматися над вічними питаннями. У центрі твору - Петрусь, позбавлений можливості бачити навколишній світ. Хлопець був замкнений у собі, почувався обділеним. Проте до близьких людей дозволила йому усвідомити справжні життєві цінності.

Це талановитий хлопець, який має можливість вдосконалювати свої навички. Головне в житті - підтримка близьких людей, щирі любов та дружба, які зуміють до людині у найскладніших ситуаціях. Стати гармонійною особистістю можливо, навіть не маючи зору. Проте кожен день ми повинні дякувати всесвітнім силам за те, що маємо, цінувати своє здоров'я та докладати якомога більше зусиль для здійснення мрій.