Не боюсь я ні бога, ні біса, маю серця гіпо́теку чисту; не боюся я й вовка із ліса.хоч не маю стрілецького хисту.не боюсь я царів-держилюдів, хоч у них є салдати й гармати; не боюсь я, людських пересу́дів, що потраплять і душу порвати.навіть гнів твій, дівчино-зірничко, не лякав мене ні крихітки: я люблю те румянеє личкоі розіскрені очі-красітки.лиш коли на те личко чудовеляже хмарою жалісна туга, і болюще дрожання нервоветі усточка сціпи́ть як шаруга, і докір десь у горлі пропаде, у знесиллі опустяться руки, і благає підмоги, поради погляд розпуки,  — отоді моє серце стискає, мов кліщами, холодна трівога: біль німий мене більше лякає.ніж всі громи й злих сил перемога.паспорт вірша много ​

1.рід
2.жанр
3.тема(мотив)
4ідея
5.образ ліричного героя , його почуття й переживання , ставлення до подій
6.головний герой(якщо є) , його характеристика
7.художні засоби

Объяснение:

1 .рід

2.жанр

3.головна тема (мотив)

4.Автор як створив.

5.головні герої . Яку роль виконували у вірші.

6.Дата заснування.

Саме цікаве і інше.

Недавно я прочитала книгу ,, Айвенго,,. Головний герой-відважний та сміливий Айвенго. Він був молодим та шляхетним лицарем і учасник 7 хрестового походу разом з Річардом Левине серце.
Айвенго- скромний, людяний, гуманний, бо допоміг старому Ісааку попередивши про небезпеку та наміри вбивства єврея. Лицар добре ставився до слуг, не розмовляв з ними зверхньо чи грубо, а так як з простими людьми. Також хлопець сам будує свою долю, вирішує з ким воювати і проти кого, він сам приймає важливі рішення,незважаючи на те, що позбавився спадку.
Мені Авенго дуже подобається, тому що ввн є мужній, некористолюбний, справедливий, вірний своїй коханій і королю. Лицар гідний звання кращого серед рівних.

У творчості Лесі Українки важливе місце посідає тема ролі митця і мистецтва. Цій темі присвячено декілька віршів та поема "Давня казка". Як поет Леся Українка завжди займала активну позицію в житті, тому тема поета і поезії не була для неї сторонньою. Головним героєм поеми "Давня казка" є поет, що "мав талант до віршів не позичений, а власний". Він був звичайною людиною, але його пісня "розходилась по світу стоголосою луною". До його слова прислухається молодь, бо воно давало пораду. Сенс свого життя поет вбачав у складанні віршів. Він вважав, що для його вільних дум "нема на світі ні застави, ні границі". Головне для поета — бути незалежним та поважати волю інших. Поет знав про силу поетичного Слова, яке було цінніше від усілякого багатства. Слово поста має дійову силу. Завдяки серенаді, що склав поет, лицар Бертольдо здобув прихильність коханої дони Ізідори. Під час війни, коли військо втратило вже сили, співці змогли повернути йому войовничий дух завдяки пісні, що склав поет. За мирних часів поет звеселяє рідну країну, розважає "не одну сумну родину". Коли скривджений та полюблений народ повстав проти жорстокого графа, поетове слово набуває сили зброї. За свої пісні поет не чекав ніякої нагороди: Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду. Незалежний поет не забуває "про страшні народні рани" і до останнього подиху служить народові. Таким чином, поет для Лесі Українки — активна людина, яка потрібна народові та суспільству.