Назва твору: «Дівчинка»
Автор: І. Павлюк.
Рік створення: 2006.
Жанр лірики: філософська.
Тема: розповідь про дівчинку, у якої на серці сум.
Ідея: світ породжує недитяче сприйняття проблем.
Художні засоби:
Уособлення: розчарована осінь.
Епітети: дівчинка боса, розчарована осінь.
Цей художній твір - невелика розповідь про дівчинку, душу якої сколихнув сум. Про те, чого стосується її тривога, читач може лише здогадуватись. Вона сумує та плаче за «всіх». Дівчинка постає співчутливою, відповідальною.
Звичайні хлопці п'ятикласники приїхали у звичайнісіньке село до звичайної бабусі. Але їх очікували не зовсім звичайні пригоди...
Объяснение: Від сільського хлопця велосипедиста Василя вони дізналися про страшне чудовисько, яке живе у лісовому озері і лякає мешканців села.
Хлопці знаходять дивні сліди і починають висліджувати страшного звіра. Для цього вони навіть починають вивчати зоологію. Чудовисько отримує ім'я- Митькозавр.
І от, однієї ночі Митьку і Сергійку пощастило (а може й ні...) побачити чудовисько. Хлопці вже уявляють,як буде заздрити їм вчителька з ботаніки, але Митькозавр починає... кричати голосом Василя!
Нарешті п'ятикласники розуміють,що їх обдурили, як малюків.
Хоча зовсім не жалкують. Тому що таких цікавих і корисних канікул у них не було ніколи...
P.S. если ответ был полезен отметь его лучшим)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Дейно художній аналіз вірша “березень„ михайло стельмах
Объяснение:
Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює поета. Читача зачаровують незвичайні образи, що виникають в уяві письменника: Гаї спинились над водою І тихо входять в клекіт рік, І хмелем бродить під корою В березах чистий, свіжий сік. Природа здається М. Стельмаху живою істотою. Земля, хмільна і запашна, піднімає буйні трави. Мені особливо подобається, що хмари ввижаються поету лебедями, “які із ополонок воду п’ють”. Цей образ вражає поетичністю і красою. М. Стельмах, надзвичайно чутливий до відтінків і настроїв навколишнього середовища, сповнений радістю у ці дні відродження природи: В ці дні бажання світ щасливий Черпнути відрами до дна… Усі свої сили поет прагне віддати праці на рідній землі: “сміло сіяти на ниви багатство ярого зерна”. У душі Михайло Стельмах не просто споглядач, який з захопленням дивиться на прекрасну природу рідного краю, а трудівник-землероб. Мене зачаровує неординарність сприйняття письменником української землі, а також синівська любов і пошана до неї.