Чи згодні ви з твердженям ліричного героя бачиш між трав зелених що бути байдужим-це гріх? нужно ​

Ух, як піднімається вітер! які темні важкі хмари йдуть зі сходу! чується грім. блискавки на обрії б'ють прямо в землю. іде гроза грози влітку особливо сильні, і не знаєш чого від них чекати. вітер підсилився. дерева гнутися. починає темніти, хмари закривають сонце. гуркіт грому й через кілька секунд починають блискати блискавки ще один гуркіт грому й пішов сильний дощ. блискавки ще більше почали блискати з усіх боків. бах! блискавка вдарила в старий високий дуб. він затріщав, але зумів устояти. скільки століть він переживає такі грози молоденькі берізки гнутися до самої землі. вітер так хоче показати влада над ними. важкі хмари нависли над самою землею, що несуть вони із собою? ще один гуркіт грому й пішов град. великі крижини почали падати снеба. під таким градом ніхто не встоїть. пари мінут і град припинилася, затих і вітер, немов зрозумів, що тут він неспроможний і вирішив здатися. важкі темні хмари розсіялися, немов нагулявшись удосталь, вирішили відпочити але вони ще сюди обов'язково повернутися. засяяло сонце, а на обрії з'явилася веселка. веселка сповістила про те, що бура пройшла, і можна тепер побігати по мокрій траві й теплих калюжах. ах, як свіжо й легко дихається після грози земля умилася, стала чистіше й світліше.

1. Сміливість виражати власну позицію - "змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала"

2. "Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки"

3. "До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування. В тій добровільній напрузі було щось від самостійності, від волі"

4. "Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога"

5. Свобода, воля - "Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях"

6. "Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім"

7. "Колишній спокій та розсудливість повернулися до Шептала"