Невеликий твір про те як я побував в асканії нова. 65 і!

Асканія-Нова – це унікальний куточок степу, якого не торкалася рука людини. Це одне з семи чудес України. Площа заповідника-цілих 333 квадратних кілометри! Асканія-Нова - це більше ніж заповідник, це первородна земля наших предків. Потрапивши в заповідник, його дендропарк вразив мене своєю красою і різноманітністю всіляких рослин. Скрізь відчувається аромат вільного степу і трав. Прогулявшись ще, я потрапив в зоопарк. Зоопарк здивував унікальною колекцією тварин: зебри, південно-американські верблюди, індійські і африканські антилопи, олені, страуси, лами, шотландські поні, дикі коні – тарпани (кінь Пржевальського), американські бізони, кафрські буйволи, сайгаки – найдавніші копитні, ровесники мамонтів. Дивно, що в зоопарку тварини відчувають себе як на волі! Асканія-Нова - це прекрасне місце для відпочинку! Тут дуже затишно, тихо і спокійно. Там я відчував себе по-справжньому вільним.

Объяснение:

Счастье – это что-то очень разное для всех. Твоё счастье может проявляться в любимом деле, в сильной любви к семье, к своему дому. Счастье нельзя получить за какие-то материальные блага, его можно получить, только если сделаешь что-то доброе, тёплое для души.

Люди очень редко бывают по-настоящему счастливы, им всё время недостаточно каких-либо благ, они не могут просто наслаждаться жизнью. Вообще счастье-это самое главное в жизни, более того, это и есть смысл жизни. Мы должны просто наслаждаться каждым моментом, любить своих близких, отдавать им всё своё тепло.

Самое главное в счастье то, что ты можешь поделиться им с другими людьми, сделать красочнее целый мир. Все связывают своё счастье с разными событиями. Кому-то для счастья нужно огромное количество денег, машины, для кого-то здоровье родных и близких, спокойствие в семье, домашний уют. Кто-то считает своим долгом делать счастливую жизнь другим. Счастье – это красивая песня птицы, это сияние солнца, это голубая гладь неба.

Вообще понятие «счастье» очень трудно описать словами, этого сделать практически невозможно, это так же трудно как описание жизни, радости – это не передаётся описанию, всё это можно только почувствовать, в момент, когда вам будет очень хорошо и когда вам не захочется что-то поменять, знайте – вы счастливы.

Мы можем составить рейтинг самых богатых людей планеты, самых знаменитых людей планеты, самых сильных бойцов планеты, но мы не сможем составить рейтинг самых счастливых, потому что счастье нельзя измерить, оно не поддаётся описанию, его можно лишь ощутить, оно пройдётся по вашему телу волной прекрасного настроения, вам захочется кричать от радости, петь, улыбаться, в этот момент знайте – вы абсолютно счастливы.

Я считаю, что счастье это очень хорошо, настолько, что оно неизмеримо, непередаваемо. Счастье нельзя взвесить, его нельзя потрогать, его можно только почувствовать где-то глубоко в душе. Мне кажется, что стоит всегда быть счастливым и жизнерадостным, именно тогда вы проживёте свою жизнь не зря. Именно тогда абсолютно каждый момент будет казаться вам бесценным, а жизнь – великолепной.

надеюсь нормально

Головний герой Буссе жив у Стокгольмі з прийомними батьками –  тіткою Едлею і дядьком Сікстеном,, для яких він був тягарем. Він був самотнім і мріяв про сильного й люблячого батька, як у його друга Бенка. Проте раптом життя головного героя змінили чарівні предмети — золоте яблуко, ключ до Країни Далекої, джин із пляшки. Вони до Буссе залишити злий земний світ і потрапити у світ добра й любові. У казковому світі він отримав усе, чого так не вистачало в реальності: нове ім’я, трояндовий садок, вірного коня Міраміса, а головне — рідного тата-короля.

У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм.

Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності.

Юний лицар Міо переміг злі чари, але не сам, а з до вірних товаришів — Юм-Юма й маленької дівчинки, перетвореної на птаха, що своїми крилами загасила смолоскип задля іння юних героїв і ожила під чарівним плащем, витканим її мамою. Отже, любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Своє щастя хлопчик знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку.

До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.

Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.