Составьте ! еней – герой поеми і.п.котляревського «енеїда». це звичайний парубок, котрий змальований справжнім сильним і мужнім козаком, котрий, з історичних даних, мав зовсім не людське походження, але автор змалював його в межах смертного героя. за походженням еней, як історичний образ, був сином богині венери та онуком могутнього бога зевса. але котляревський, щоб передати ці таланти, зробив його умілим організатором та мудрим ватажком, який, на відміну від своїх друзів, розподіляв час і на війну, і на гулянки. зробив його рішучим, сміливим, який, не побоявшись пекла, зміг подолати перешкоди аби взнати, що йому треба робити, щоб повернутись додому. у поемі герой зображений як чесна та віддана людина, яка покладається спочатку на себе і друзів, а потім вже й на волю богів, яка не опускає рук навіть у безвихідних ситуаціях. у цьому персонажі зібрані численні риси: то він веселий та кмітливий, то – сердитий та змучений долею, то відчайдушний та сміливий, то похмурий від переляку. у його крові тече війна, адже він – справжній козак, захисник рідного краю. ніщо не може розірвати цей міцний зв’язок з батьківщиною. поема починається з опису того, як гуляє еней та й закінчується його гульками, але читач зовсім не осуджує героя, адже той знає свої обов’язки та завжди готовий прийти на поміч, незалежно від стану. еней – розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний, такий собі ватажок-гульвіса, який не відмовиться ні від жінки, ні від горілки, інколи вів себе легковажно, але ніколи не дозволив собі забути про місію. кошовий еней – троянець відважний, що не боїться ані шторму, ані пекла. якщо згадати про те, як він хоробро вів себе з повелителем морських глибин, або битва з турном, де він себе показав справжнім воїном та розумним та кмітливим тактиком. котляревський несамовито любив свого героя, бо у кожному рядку відчувається ця хвиля пристрасті та захоплення. автор не створив героя ідеальним, він створив його живим.

ответ:Тема: кохання, «любовний трикутник»; глибоке віддзеркалення внутрішнього світу героїв, складні перипетії їхніх доль, саможертовна любов, яка без дозволу входить у людські серця, наповнює їх.

Ідея: возвеличення любові як найвищої загальнолюдської цінності, як великої таємниці буття, яку ще нікому не вдалося розгадати і яка підносить людину на вершину щастя або робить її безкінечно нещасливою.

Мотиви: «сила кохання», «протистояння влади й людини», «філософія життя», «усепрощення», «романтики й прагматики».

Образи: людей: оповідач (Я) — син Михайла й Софії, студент; Михайло — репресований чоловік Софії; Софія — дружина Михайла, мати оповідача; Марфа Яркова — дружина; Карпо Ярков — приземлений чоловік Марфи; дядько Левко — поштар; природи: зозуля; сосна (яку посадив Михайло); предметів і явищ: піджак, лист, сон.

Символічні образи: «три зозулі з поклоном» (символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити); сосна, посаджена Михайлом на піску біля дому (символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла, — пам’ять про нього; для односельців — спогад про загублене життя; для самого Михайла — символ рідного дому); піджак (символ радянської бідності); Сибір неісходима (символ-перегук із творами Тараса Шевченка).

Композиція (сюжет): студент повертається з міста в новому костюмі (заробив гроші, розвантажуючи вагони) — його проводжає поглядом Марфа Яркова, бо він схожий на батька — студент питає у матері Софії про Марфу (пролог-обрамлення) — мати розповідає: та любила його батька Михайла (зав’язка) й завжди відчувала прихід листів від нього із заслання, поштар дозволяв їй потримати ці листи; в останньому листі з каторги Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа (своєрідна кульмінація), не даючи йому спокою дружину передати їй від нього «три зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір неісходиму» (розв’язка) — син питає себе «Як вони чули одне одного — Марфа і тато?», «Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?», на що чує відповідь великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе» (епілог-обрамлення).

Новела складається з кількох частин, де на початку й у кінці використано прийом обрамлення. «Останній лист від батька» є своєрідною новелою в новелі. Оповідь ведеться від І особи — сина-студента.

Художні засоби виразності: епітет, символ, порівняння та ін.

Объяснение:

Тема “Тарасова ніч”: зображення боротьби українського козацтва з польськими загарбниками; змалювання ночі розгрому армії польського воєначальника Конецпольського під час антишляхетського повстання 1630 р., очоленого гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом). Ідея “Тарасова ніч”: возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом Трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської. Основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.