Визначить головних і другорядних героїв твору за сестрою

Головні герої твору: Родина Судаків, козаки.

Другорядні герої твору: татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.

Твір на тему: «Хто такий Чіпка – правдошукач чи злочинець?» за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»Головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного – Чіпка Варениченко. Ця людина бажала добитися справедливості для людей і мала право життєвого вибору, але вважала, що для досягнення своєї мети будуть гарними будь-які засоби. Чіпка прагнув добра і правди, але у своїй боротьбі пішов хибним шляхом, який, врешті-решт, і привів його до загибелі.З самого дитинства Чіпка мріяв бути господарем на власній землі, мріяв про життя, зовсім інше від того, яке бачив малим хлопцем. І коли йому та матері дісталися «днів на десять поля» після смерті далекого родича, Чіпка став справним господарем і його родині посміхнулося щастя.Можливо, через те, що Чіпка в дитинстві часто відчував на собі людську несправедливість, а можливо тому, що зазнав багато образ, коли несправедлива доля забрала в них отриману землю, він зламався. Чіпка вирішив стати на захист скривджених, бо зовсім втратив віру у правду і справедливість. Однак, хлопець поспішив, не розібрався в тому, хто насправді винен у стражданнях і бідах народу, та зненавидів усіх навколо. Спочатку свій розпач Чіпка намагався втопити у чарці, а потім й зовсім став на шлях грабунків.Коячи злочини, Чіпка вважав, що він не грабує багатих, а просто відбирає у них своє добро і рівняє їх достаток зі своїм. Не бажаючи відчувати себе злочинцем, саме цим переконував себе Чіпка у власній правоті. Лише на деякий час він утихомирився і навіть забезпечив спокійну старість своїй матері, коли одружився з Галею і зажив спокійним родинним життям. Але коли Чіпку вивели зі складу земської управи, кричуща несправедливість і болюча кривда знову вразили його серце. Вин вирішив, що «правда» панів гірше, ніж розбій і крадіжки. Тому усі його благородні наміри перекреслили грабунки, злочини, смерті ні в чому не винних людей. З часом Чіпка перетворився у «пропащу силу», якою його зробили «крива стежка» бунтарства і невміння знайти вірні шляхи боротьби проти кривдників і гнобителів.Отже, проблема вибору і невірні висновки перетворили Чіпку з правдошукача на злочинця. Слід сказати, що причини такої долі Панас Мирний вбачав у дитинстві і подальшому житті героя в умовах безправ’я українського народу і безкарності панства. В основу свого роману письменник поклав історію життя свого друга дитинства Чіпки Грицька, який був круглим сиротою і ще з дитинства зазнав багато лиха. Але, на відміну від героя роману, він став заможнім господарем не крадучи та грабуючи, а важко працюючи.На прикладі історії Чіпки Варениченка Панас Мирний застерігає нас від квапливості при виборі життєвого шляху, вчить нас бути розсудливими у своїх вчинках, ніколи не йти на компроміси з власною совістю і пам’ятати вічні людські ідеали та моральні цінності.

У центрі роману — образ Чіпки. Його історія займає три частини твору. Чіпка (Ничипір) Варениченко — найпомітніший, особливо детально виписаний образ революціонера, бунтаря у вітчизняній літературі другої половини XIX ст. Панас Мирний та Іван Білик докладно простежили, як потенційно добру, чулу, чесну й совісну людину затята революційність, мстивість неминуче веде до страхітливого морального краху. Доля, суспільство справді вкрай несправедливі до Чіпки. Однак чи можна через це зневірюватися й мстити? Він обирає саме такий шлях. Безвихідне узагальнення «немає правди на світі» підказує йому прямо більшовицьку ідею: «Куди не глянь, де не кинь, — усюди кривда та й кривда! Коли б можна, — увесь би світ виполонив (себто виполов, знищив. — Авт.), а виростив новий! Тоді б, може, й правда настала!» Разюче символічна кінцівка роману: Чіпки зрікаються, його проклинають і Галя, і мати — найдорожчі люди, для яких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. З пекучим докором на устах: «Так оце та правда?» — дружина накладає на себе руки. А мати сама віддає на кару свого сина-зарізяку, аби зупинити його сатанинство. Адже для Мотрі Господня заповідь («Не убий» — заповідь добра, любові до ближнього) вища, ніж материнські почуття. Зрозуміло, і Мотря, і Галя — то сама Україна, душа народу нашого, що однозначно відкидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю. Автори наголошують, що, попри все, Чіпка міг зробити й інший вибір. Життєві умови, які формували його як особистість, не такі вже й однозначні, одновимірні. Якісь обставини тягли Варениченка в прірву морального занепаду, а інші оберігали його від «слизької дороги» (порівняйте їх за до таблиці).