Написать текст.тема на листочке.​

Кожна людина по-своєму красива та цікава. Жоден не може зі мною сперечатись, бо це правда.

У творі "Федько-Халамидник" чітко вказано, як хлопець був невгамовним, бешкетником і непосидючим. Але це не його душа. якщо заринути в душу Федькові то ми побачимо який він насправді. Він міг зробити що завгодно, навіть образити, але видавати товаришів він не міг. Через це він завжди отримував від батьків. Але ось, ось справжня краса людської душі. Прикривши когось з товаришів він допомагав їм. Ця риса - є добротою. Так її складно помітити, але на мою думку вона тут є.

Також не менш важливою рисою було уміння не брехати. Це також є прикрасою людського серця. Не кожен може сказати правду й не збрехати. Мало людей можуть бути чесними навіть в першу чергу перед собою.

Я вважаю, що мати таке ж сердце, як у Федька це класно. Бо мати таке чисте й добре сердце може не кожен!

надеюсь что я

Жили були кіт та собака. І жили вони погано, постійно сварилися. Одного разу трапилася з ними така пригода.Кіт з"Їв у господині сметану. А господиня зібралась його наказати. Стало жалко собаці котика, та і вірішил він зробить щось ще поганіше, щоб господиня забулася про те, що зробив котик. І він придумав ось таке. Він стягнув со стола великій шмиаток м"яса, та и побіг з ним по селу. Господиня побачівши таке-побігла за собакой, а котик тим часом піджидав собаку в околиці села. Собака добіжав и пригостив котика смачним м"ясом. Так вони стали жити в мирі .

Риси характеру Івана Брюховецького – це самолюбство і амбіційність, підлість, вміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя, слабкодухість. Уперше ім’я цієї людини в історії звучить як Іванець, що свідчить про його низьке походження і становище слуги при Хмельницькому. Вишколений старим Богданом, Брюховецький втерся в довір’я Юрасеві Хмельниченкові, який послав його на Запорожжя, щоб прихилити низовців і заволодіти булавою, яка була тоді у Виговського. Брюховецький прислужився Хмельниченкові, але із Запорізької Січі не повернувся, прожив серед низовців три роки, засвоюючи авторитет для самого себе. Він зумів прихилити козацьку голоту до себе тим, що виставляв себе ненависником панства й багатства. У цей час на Україні булава переходила з рук у руки, і Брюховецькому забажалося теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорізька Січ – свого роду автономія, і керуючи нею, можна керувати й усією Україною. Лицемірством і лестощами Брюховецький уже восени 1659 року одержує в низовників досі не існуючий на Запоріжжі титул кошового гетьмана, хоча кошового тут завжди називали тільки отаманом. Власні користолюбні інтереси Іванець прикривав, нібито щирими турботами про низовиків, сіяв ворожнечу між ними й реєстровим козацтвом, а з конкурентами на майбутніх виборах розправлявся доносами в Москву, в яких обмовляв своїх противників, звинувачував у зраді, а себе рекомендував як найбільш придатного для російської політики на Україні. Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка і їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка до йому стати гетьманом. Але як тільки Іванець досяг мети, він наказав низовцям чернь розігнати, а своїх політичних ворогів знищити фізично.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/obraz-bryuhovetskogo-chorna-rada/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua