1.чому планетник дуже хотів зустрітися з дідом капушем ще раз? 2.про яких добрих і злих духів розповідав дід планетникові? 3.розкажіть про зимові відвідини планетника капушем.які нові знання він запропонував свомуучневі? 4.чому урожай у планетника був значно кращим, ніж у інших односельців? 5.як односельці ставилися до дивних умінь планетника? чому він ніколи не гордився своїми здібностями? 6.як сприйняв пьланетникжорстокий присуд громади? чому не протестував проти страшного вироку? 7.чому чарівним зіллям для визволення планетника з увязнення стає нарцис, якого планетник виростив ще дитиною?

1. планетник хотел еще раз встретиться с дедом капушем, потому что капуш стал для него настоящим учителем, наставником, который многому научил его в жизни.4.потому, что планетник хорошо знал, что когда надо высаживать, как надо правильно ухаживать за посевами, он хорошо разбирался в природных явлениях, т.к. его этому научил дед капуш.5.с начала, односельчане считали его добрим волшебником, и просили его, например чтобы пошел дождь в сухую погоду, но потом они стали считать, что планетник замешан в темными силами и стали считать его колдуном.планетник никогда не гордился своими умениями, т.к. понимал, что если бы не капуш, то он бы всего этого не достиг.6.планетник не сопротивлялся решению односельчан, он сам пошел к столбу на котором его должны были сжеч в сопровождении этих людей.он понимал, что нивчем не виновен, и сможет пройти через смерть.7.потому, что нарцисс подарил ему надежду на жизнь и на будующее, которое может сбыться.извини не на все вопросы, т.к. мы его не полностью

Народився 21 березня (3 квітня)  1908  року в селі  пасицелах  (тепер  району  одеської області) в багатодітнійселянській  сім’ї. з часом родина переїхала в село  — третю миколаївку (нині  левадівка). після закінчення чотирирічної школи продовжив навчання в  одесі  у школі імені лесі українки. коли в  1930-му його  батько  потрапив під «розкуркулювання», юнак уже був  студентом  одеського педагогічного інституту. сина  «ворога народу»  виключили з вузу, і він влаштувався на роботу рулевим на кораблі «ленін». а коли через рік відновився в педінституті, то заарештували вже його самого. та хлопця невдовзі випустили. можливо, врятувало те, що його друг володимир іванович звернувся з листом до «всесоюзного старости»  калініна  від імені майже двохсот однокурсників. до того ж охоронець забрав у в’язня блокнот із його  віршами, і після того став прихильніше ставитися до степана. перебування в казематі не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на  епілепсію. відпустила хвороба лише після війни. по закінченні у  1934  році педінституту працював  викладачем  української мови  та  літератури  у бехтерському сільськогосподарському технікумі (голопристанський район). потім працював кореспондентом газети «чорноморська комуна». протягом багатьох років  — співробітник сатиричного журналу  «перець». брав участь у  німецько-радянській війні, член  кпрс  з  1952  року. обирався депутатомверховної ради срср  6 і 7-го скликань. жив в  києві. помер  11 січня  1982  року у  києві, похований на  байковому кладовищі(ділянка №  12).  автор  надгробного пам’ятника  —  скульптор  о. скобліков.

Наприклад, можеш вивчити таку: "про пам’ять(за е.успенським) всім відомо, що у нас  пам’ять — просто вищий клас!   прочитаємо лиш вірша ¬і  повторимо ураз:   «їхав ваня на коні,  вів собачку по стерні,  а в цей час якраз бабуся  мила фікус на вікні».  - я завжди всім говорю,  що ніколи не зубрю,  що історію про ваню  дуже легко повторю:   «їхав ваня на вікні,  вів собачку по стерні,  а в цей час зелений фікус мив бабусю на коні».  - ну, який же ти дивак,  тільки хвастатись мастак! краще ти мене послухай,  а було усе отак:   «їхав фікус на коні,  вів бабусю по стерні,  а знайома нам собачка  мила ваню на вікні».  (степан гриценко)