Есе на тему мой роздуми над твором біла сукня в сірий горошок. будь ласка (

Життя – дивна річ. Хтось в ньому бідний, а хтось – багатий. Багато хто вважає гроші найбільшою цінністю. Але чи так це?
В наш час матеріальні цінності перевищили духовні, затьмарили їх. В погоні за скарбом ми втрачаємо щастя, а життя наше набуває сенсу машини для друкування грошей. Яскравий приклад цього є в творі Карпенка – Карого під назвою "Сто тисяч". Або у творі "Скарб" про Павлуся, який ніколи нічого не робив. У багатства є одна проблема – залежність від нього. Бідний що став багатим виживе якщо загубить весь капітал, а ось багатому доведеться потрудитись. А ще люди з достатком не завжди щасливі. А без щастя наше життя стає неповноцінним, перетворюється на ілюзію.
З вище наведених мною фактів можна зробити висновок, що багатство – не є необхідністю, і краще бути бідним та щасливим, ніж багатим, але нещасним.

Якщо комусь захочеться досхочу насміятися, то треба обов’язково прочита­ти повість Ярослава Стельмаха «Митькозаври з Юрківки, або Химера лісового озера». У ній такі захоплюючі пригоди двох шестикласників — за вуха не віді­рвеш від книжки.

Коли читаєш цю повість, то здається, що написав її не відомий письменник, а такий самий хлопчик, як герої твору. Ярослав Стельмах аж ніяк не прикрашає школу, відверто говорить про ставлення учнів до вчительки ботаніки та зоології. Стельмах називає її так, як говорять діти, — «ботанічка». Саме вона задала шес­тикласникам завдання: за літо зібрати колекцію комах. Хлопчики згадали, що нікому не потрібні стоси таких колекцій припадають пилом у кабінеті біології, але вхопилися за це завдання. Щоб виконати його, треба було їхати до Митько- вої бабусі в село, а батьки сумнівалися, чи можна таких розбишак нав’язувати старенькій. І все-таки Сергійко і Митько зуміли довести батькам, що без колек­ції вони у вересні просто загинуть.