1. Прозовий повчальний алегоричний твір про людське життя: А) притча; Б) казка; В) байка. 2. Чим у «Казці про яян» харчувалися яяни? А) їжею; Б) нічим; В) власним “я”. 3. Кельма –це А) музичний інструмент; Б) будівельний інструмент; В) канцелярське приладдя. 4. Хто заговорив із хлопчиком із «Казки про яян»? А) принц; Б) дідусь; В) мама. 5. Яке слово не могли вимовити яяни? А) Мама; Б) я; В) ти. 6. Головна думка “Казки про яян” А) Людина має поважати тільки себе; Б) гуртом не можна подолати всі труднощі; В) людина має не лише себе поважати, а й оточуючих. 7. Ким був хлопчик із «Казки про яян» Е. Андієвської? А) пастушком; Б) школярем; В) яянином. 8. На березі говорюща риба із казки «Говорюща риба»: А) перестала говорити; Б) познайомилась із дітьми; В) познайомилась із рибалкою. 9. Чому жінка у селі не помітила говорющої риби? А) Бо жінка сама була дуже балакуча. Б) Бо жінка жінка була глуха; В) Бо риба сховалася від жінки. 10. Що сталося з говорющою рибою? А) Вона повернулася в море; Б) Її засмажили; В) Вона втратила голос. 11. Чому люди почали цуратися рибалки? А) Бо він шукав говорющу рибу. Б) Бо він всім розповідав про свої пригоди. В) Бо він постійно мовчав. 12. Яка головна думка казки «Говорюща риба». А) Не треба виділятися серед натовпу. Б) Кожна людина – неповторна особистість. В) Треба вміти дружити. можно на это ответы

1.А)

2.В)

3.Б)

4.Б)

5.В)

6.Б)

7.А)

8.В)

9.В)

10.Б)

11.А)

12.Б)

Объяснение:

Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Максима Залізняка з панами.. Ідея: уславлення героїчної вдачі людей із народу, зокрема козака Максима Залізняка, віра у неминучу перемогу над ворогом.
Повтори: «Та вдарили з семи гармат У середу вранці», «Обступили город Умань» «Лине гомін».
Епітети:  «пишна рожа», «гарна слава», «по степу німому».
Метафори:  «вдарили з гармат», «лине гомін».
Гіпербола: «Накидали за годину Панів повні шапці».  Риторичні оклики:  «Як поїхав на Вкраїну Як пишная рожа!»

І. Нечуй-Левицький... Чи знайдеться в Україні людина, яка не чула цього імені? Мабуть, ні! Велика творча спадщина Івана Семеновича багатопроблемна, а одне з почесніших місць посідає соціально-побутова повість "Кайдашева сім'я". У конкретних яскравих епізодах письменник довів, що в умовах капіталістичної дійсності спотворюються людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення через бездуховність та егоїзм селянина, для якого головним стає власність. 
Чому виникають сварки в одній сім'ї, а потім тривають справжні баталії між сім'ями? Давайте простежимо, хто більше винен — старше покоління чи молодь. 
Голова родини — Омелько Кайдаш. Цей великий трудівник на все життя залишився затурканим, забобонним; Батько поступово втрачає авторитет у синів, а одна з причин — пияцтво. Але ж яке велике горе було в нього? Ніякого! Омелько Кайдаш не хоче стати прикладом для своїх синів. Батько постійно подавав їм уро¬ки егоїзму. Ось приклад. Дорога в село йшла коло Кайдашевого городу. Вона спус¬калася з крутого пагорбка, де часто перекидалися вози, ламалися осі, проте ніхто не брався полагодити дорогу. Кайдаш роздумує: "Як ті люди їздили з такої гори і не розкопали і одколи Семигори стоять". Усі чекають дива, щоб хтось прийшов і розкопав шлях. Навіть Карпо каже: "Як хтось копирсне, то й я копирсну скільки там разів". Егоїзм і бездуховність тут ідуть поруч. Боротьба за власність притупила родинні почуття. Насіння бездуховності дало здорові та міцні паростки в душі не тільки Карпа, а й Лавріна. Обидва брати працьовиті, охоче йдуть на заробітки, щоб завести своє господарство, але нехтують моральними принципами: не поважають матері, не слухають батька, принижують одне одного. їм нічого не варто образити жінку — дружину. У таких умовах не може розквітнути сімейне щастя. 
З Лавріна виходить такий самий егоїст, незважаючи на те, що на початку тво¬ру автор змальовує його лагідною та щедрою людиною. Він звикає до сварок, на¬слідуючи старшого брата. Грубість та егоїзм у нього стали помітними не менше, ніж у Карпа. 
І не дивно, що в цій родині були такі сини, бо вродитися такими було в кого. Мати — стара Кайдашиха — сварлива і деспотична жінка. "Вона довго терлася коло панів і набралась од них трохи панства", — так напише про неї І. Нечуй-Левицький. Вплив панів зробив з Марусі "осавула" у стосунках з невістками. Вона може знеславити Мотрю, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. А Мелашку з самого початку незлюбила, тому що її батьки були бідни¬ми. Ворогуючи з невістками, Кайдашиха щоразу потрапляє і в смішні, і в трагіч¬ні ситуації. Сварки увійшли в її щоденне життя. Отакий приклад мати подавала своїм синам і невісткам. Ми в неї не бачимо ніякої любові до онуків; називаючи їх "злюками" та "вовченятами", горе-бабуся виносить собі вирок — бездуховність має бути покарана. Читачам не жаль Кайдашихи, вони їй не співчувають! 
Навколишня дійсність з її законами так чи інакше впливає на людину, формує її світогляд, світобачення, світорозуміння. Тільки сильна натура у змозі не підко¬рятися суворим законам життя. Та, на жаль, таких людей менше. А вони так по¬трібні нам сьогодні!