сделать КР Контрольна робота з теми: «Світ української поезії» 1. На думку поета В. Підпалого (за віршем «…Бачиш, між трав зелених»), на нас усіх може лягти гріх А за нашу байдужість В за нашу неосвіченість Б за наші лінощі Г за нашу жорстокість 2. У рядках «де місто тікає на ніч в степи» з вірша В.Підпалого «Зимовий етюд» визначальним художнім засобом є А порівняння В інверсія Б гіпербола Г метафора 3. «Заслухалась» і «не спить» у вірші «Зимовий етюд»: А казка В Україна Б тополя Г льодинка 4. У вірші В. Голобородька «З дитинства: дощ» («Я уплетений…») говориться про холодний дощ, але всі знають, що А буде тепло, бо дощ припиниться й люди повернуться до своїх теплих осель Б усім буде весело, бо засяє веселка В за холодними дощами підуть теплі літні Г у плащах і під парасольками їм дощ не страшний 5. За віршем В. Голобородька «Наша мова», ми розмовляємо з побратимами словами А образними В пісенними Б солов’їними Г літописними 6. В. Герасим’юк у вірші «Чоловічий танець» говорить про старовинний гуцульський танець А аркас В аґрус Б аркан Г арабеска 7. Янгол у вірші І. Малковича «З янголом на плечі» — це той, хто А оберігає людину В є його совістю Б судить людину Г підштовхує до нерозважливих учинків 8. Вірш «З нічних молитов» написаний у формі: А пісні В молитви Б казки Г колискової 9. Дівчинці — маленькій героїні однойменного вірша І. Павлюка притаманна риса характеру А патріотизм В почуття гумору Б гуманізм Г товариськість 10. Лірична героїня вірша Г. Кирпи «Мій ангел такий маленький…» вдячна своєму ангелові А за до у скрутні хвилини В за постійну непомітну присутність Б за постійну похвалу Г за те, що він був тільки в неї 11. Вірш Г. Кирпи «Коли до вас темної ночі…» висловлює мрію поетеси А про гідне забезпечення зоопарків В стати дресирувальницею в цирку Б про волю і людей, і звірів Г про вміння впливати на хижих звірів 12. Вільним віршем писав А В. Голобородько В І.Павлюк Б І. Малкович Г В. Сосюра

Злам XVIII—-XIX ст. позначився появою нового літературного напряму — ро­мантизму. Він приніс із собою і нового героя: мрійника, ідеаліста, що переживає тяжке розчарування, самотнього мандрівника, вигнанця. Романтичний герой зда­тен на глибокі почуття, душевні поривання, палкі пристрасті. Всі ці риси нового героя знайшли яскраве втілення у поезіях німецького романтика Г. Гейне.

Світову славу Г. Гейне принесла збірка «Книга пісень» (1827), до якої ввійшли вірші 1816—1827 pp. Вона складається з чотирьох циклів: «Страждання юності», «Ліричне інтермецо», «Повернення на батьківщину» та «Північне море», окремий підрозділ в останньому циклі склали вірші з «Подорожі на Гарц». Але це не було механічним об'єднанням створених раніше циклів. Поет так розмістив матеріал, шо вийшов продуманий, побудований за чітким планом твір про трагедію зако­ханого юнака, якому не відповіли взаємністю. Численні вірші збірки були навіяні нерозділеним коханням поета до кузини Амалії, а згодом до її молодшої сестри Терези. Під пером талановитого митця трагічна любовна історія вийшла далеко за біографічні межі і стала шедевром романтичної поезії.

Ліричний герой Гейне, переживаючи муки нерозділеного кохання, сприймає їх як найбільшу трагедію у світі. Без коханої, що покинула його, світ видається йому безрадісним, у ньому «троянди немов неживі», «фіалки такі мовчазні», пісня жайворонка у блакиті «гірко дзвенить», сонце — «холодне», земля — «пустельна» і «сіра, мов труна».

Сльози милої викликають у ліричного героя гострий душевний біль.

І я навколішки упав, На сльози ті дивився, Ті білі руки цілував І гірких сліз напився.

Найчастіше почуття несе йому лише «жуть-тугу навісну», що «палить душу й тіло».

Та з плином часу герой усвідомлює, що він переживає «стару, але вічно нову історію». Це усвідомлення дає змогу примиритися з життям. Страждання перехо­дять у світлий смуток:

Вмирають люди, і роки Минають один за одним, Але не вмирає кохання, Що в серці живе моїм.

Ліричний герой Гейне тонко відчуває красу природи. Сили природи — його друзі. Він готовий взяти вітра посередником у своїх любовних зізнаннях:

Хотів би я в слово єдине Вмістити всю душу смутну, Віддать його вільному вітру — Нехай би одніс вдалину.

Нехай би печаль в отім слові До тебе моя попливла, Щоб ти її кожну хвилину Почути, кохана, могла.

Герой поезій Гейне завжди постає перед нами самотнім. Він споглядає небо, квіти, річку, веде з ними уявну розмову. А у вітальнях багатих будинків його ото­чує ненависне йому «порядне товариство»:

Білі глянцеві манжети, Чорні фраки і панчохи, Ніжна мова, поцілунки, — Ох, коли б їм серця трохи!

Серця в груди, і в те серце — і любові, і страждання. Ох, мене вбиває щебет Про фальшивий біль кохання.

із цього задушливого світу фальші герой рветься у гори. Тільки там, серед незайманої вільної природи, він відчуває себе у рідній ст.ихії, там «зітхають віль­но груди».

У третьому циклі «Книги пісень» Гейне використовує традиційний для роман­тиків мотив подорожі. Змучений нерозділеним коханням, герой шукає забуття та втіхи в мандрах. Його ваблять рейнські простори, казкові пейзажі, прості люди. Повернувшись до рідного міста, де колись уперше покохав, герой дивиться на все по-новому.

Ніч тиха, eq вулиці в сні спочивають, Колись моя люба в цій хаті жила. Її вже немає, її тут не знають, Оселя ж лишилася та, що й була.

Юнацькі страждання для героя багато важать як спогади про юність. Вони ж налаштовують його на роздуми про плинність часу, зміст життя та його одвічні закони.

«Книга пісень» Г. Гейне — визначне явище не лише в німецькій, а й у світо­вій літературі. В ній поет виступає співцем краси людських почуттів. Невеличкі за розміром поезії з «Книги пісень» надзвичайно глибокі за змістом, образні й ме­лодійні. Саме це й привертає до них увагу читачів, змушує співпереживати лірич­ному герою Гейне

- Привіт!- І тобі привіт! Як тебе звати?- Мене звати Тетянка. А тебе?- А мене – Василько. Ти живеш у цьому будинку?- Так, але зовсім нещодавно. Ми два тижні тому переїхали сюди з Черкас.- От чому я тебе ніколи не бачив у нашому дворі!- А ти теж живеш у нашому будинку?- Так! У третьому під’їзді!- А я у першому. На другому поверсі.- Я на восьмому! Ти вже знайшла собі тут подруг?- Так, я познайомилася з Оксанкою, Вірою… Ще з Кірою та Міланою. Найліпше ми подружили з Оксаною та Міланою.- А серед хлопчиків ти завела собі друзів?- Ні, я нікого з них не знаю…- Я познайомлю тебе з Андрійком та Ілюшею. Це добрі товариши. В тебе є велосипед?- Так, я люблю кататися!- Тоді гайда гуляти з нами!- Залюбки!