Написати переказ твору Юшка

Юхим, якого в народі прозвали юшкою, працює помічником коваля. Цій слабкій людині, старому на вигляд, виповнилося лише сорок років. Старим він виглядає через сухоти, якою давно хворіє. Юшка працює в кузні так давно, що місцеві жителі звіряють по ньому годинник: дорослі, бачачи, як він йде на роботу, будять молодих, а коли він повертається додому, кажуть, що пора вечеряти і спати.

Дуже часто діти і дорослі ображають Юшку, б'ють, кидають в нього камені, пісок і землю, але він все терпить, не ображається і не сердиться на них. Часом діти намагаються розлютити Юшку, але у них нічого не виходить, і іноді вони навіть не вірять в те, що Юшка живий. Сам Юшка вважає, що оточуючі так проявляють до нього «сліпу любов».

Зароблені гроші Юшка не витрачає, п'є тільки порожню воду. Щоліта він кудись їде, але ніхто не знає, куди саме, А Юшка не зізнається, називає різні місця. Люди думають, що він їздить до дочки, такий же, як і він, простий і нікому не потрібною.

З кожним роком Юшка від сухот стає все слабкіше. Одного разу влітку, замість того, щоб піти, Юшка залишається вдома. Того вечора він, як завжди, повертається з кузні і зустрічає перехожого, який починає потішатися над ним. Вперше Юшка не терпить глузування мовчки, А відповідає перехожому, що якщо він народився, то, значить, потрібен білому світу. Ці слова припадають перехожому не до смаку. Він штовхає Юшку в хворі груди, той падає і вмирає.

Майстер, що проходить повз, знаходить Юшку і розуміє, що той мертвий. На Юшкіни похорон приходять всі сусіди з його вулиці, навіть ті, хто його ображали. Тепер злість їм зривати стало не на кому, і люди почали лаятися частіше.

Одного разу в місті з'являється незнайома дівчина, квола і бліда, і починає шукати Юхима Дмитровича. Не відразу Коваль згадує, що так звали Юшку.

Спочатку всі вважають дівчину дочкою Юшки, але вона виявляється сиротою. Юшка опікав її, помістив спершу в московське сімейство, потім в пансіон з навчанням. Щоліта він їздив до дівчини і всі зароблені гроші віддавав їй. Знаючи про хворобу Юшки, дівчина вивчилася на лікаря і хотіла його вилікувати. Вона не знала, що Юшка помер - він просто не приїхав до неї, і дівчина відправилася його шукати. Коваль приводить її на кладовище.

Дівчина залишається працювати в тому місті, безкорисливо допомагає людям, і всі називають її «Юшкиной дочкою», вже й не пам'ятаючи, хто такий Юшка, і що вона йому дочкою не доводиться.

Объяснение:

Твір "Добро і зло в сучасному світі за текстом "Місце для дракона":

 У всі часи відбувалась вічна боротьба добра та зла. У творі "Місце для дракона" все перевертається верх дном. Дракон Грицько - не хижак, а добре створіння, що поїдає травичку та пише вірші. Хижаком постає князь, який хоче знищити дракона, адже такі традиції. Князь розпочинає підступну гру і, врешті-решт, йому вдається чужими руками знищити дракона.

 Та чи принесло вбивство урочистість доброти чи зміни у державі? Звичайно, ні. Позитивний персонаж гине, інші люди втрачають друга. Проте ми усвідомлюємо, що кожне життя є вартісним. Життя дракона внесло світло, залишило прекрасний слід на землі. І лише від нас, сучасників, буде залежати те, яким шляхом ми підемо далі - шляхом світла чи темряви.

Объяснение:

Іронія, сарказм, гротеск і карикатура — це засоби сатири.Сарказм (від грец. sarcasmos — терзання) — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. Сарказм, на відміну від іронії, виражається прямо й не має подвійного, прихованого значення. Саркастично звучать такі рядки поеми:

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята. «Нехай, — каже, —

Може, так і треба».

На рабську заяву «братії» ліричний герой, сповнений обурення, саркастично відповідає: «Так і треба!»

Гротеск (від італ. grotta — печера, грот) — сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним. Гротеск — вищий ступінь комічного. Перечитайте сцену «генерального мордобитія» (так назвав її І. Франко), її вважають класичним зразком гротеску, адже в ній зображено і перебільшення, і контраст трагічного й комічного.