11. Чого не робив Федько з повісті В. Чемериса «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» для закоханого Вітьки? А Складав серенаду Б Давав списувати домашні завдання В Написав вірша до газети Г Добував гроші для кіно 12. Правильними є всі твердження, ОКРІМ А Слова пустельника «Усе в природі має своє призначення» адресовані дракону (за твором Юрія Винничука «Місце для дракона» Б Розповідь у творі Юрія Винничука «Місце для дракона» ведеться від першої особи. В Твір Валентина Чемериса «Вітька + Галька, або Повість про перше кохання» складається з двох частин. Г Твір Юрія Винничука «Місце для дракона» за жанром – повість-казка. Завдання 13-15 мають на меті встановлення відповідності між рядками. До кожного рядка, позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ. По 13. Установіть відповідність між центральною проблемою та твором і автором. 1 Людина в суспільстві, її знеосіблення А «Дорогою ціною» М. Коцюбинського 2 Добро і зло, доцільність самопожертви Б «Білий кінь Шептало» В. Дрозда 3 Воля людини та можливості її здобуття В «Ніч перед боєм» О. Довженка 4 Патріотизм та героїзм при захисті рідної землі Г «Місце для дракона» Ю. Винничука 5 Дорослішання, роль батьків у вихованні дітей Ґ «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого Д «Шпага Славка Беркути» Н. Бічуї 14. Установіть відповідність між літературними героями та їхніми характеристиками. 1 «Який із нього єретик? Молоде ще, зелене» А Шептало («Білий кінь Шептало») 2 «Серед усіх робіт він найбільше Б Пустельник («Місце для дракона») недолюблював крутити привід і їздити до міста» 3 «Але навіть він своїм приземленим В Грицько («Місце для дракона») розумом тямкує тимчасовість своєї влади над Шепталом» 4 «Держава спала. Я мусив її розбудити, Г Настуня («Місце для дракона») поки був дракон, я мав сенс життя» Ґ Степан («Білий кінь Шептало») 15. Установіть відповідність між цитатною характеристикою і персонажем літературного твору. 1 «Та й я ж цілісінький тиждень на ногах А Остап («Дорогою ціною») і роблю не покладаючи рук» 2 «Хай воно згорить без вогню й диму… Б Параска( «Сто тисяч») Втечу… Піду за Дунай, може, там люди не пособачились…» 3 «Далі прокинулась і чую, що все мені противне, В Соломія («Дорогою ціною») все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне… Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі» 4 «Дівка красива, здорова, зна всі порядки, Г Герасим («Сто тисяч») коло птиці, коло свиней, коло корів – одне слово, хазяйка біля всього» Ґ Мотря («Сто тисяч») Завдання 16-18 мають на меті встановлення рівня знань з теорії літератури. Передбачають доповнення визначення та встановлення відповідності. По 16. … характеризується насамперед тим, що водночас трагічно і комічно вияскравлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого. 17. Епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням, називається … 18. Установіть відповідність між художнім засобом та прикладом. 1 Порівняння А «Неприємна, знайома млявість – провісниця всіляких прикростей – закрадалася в груди». 2 Метафора Б «…маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь землисто-сірий, з брудними, корявими ручиськами». 3 Епітет В «Думки перестрибують, ніби плуг на розворотах, спокійні й приємні, як літній вечір після роботи». 4 Звертання Г «Хлопчак наблизився до загорожі і хвацько стрельнув батогом…» Ґ «Дядьку Степане! Казав завфермою, щоб ви до привода конячину прислали»
Ответы
Повість григора тютюнника «климко» переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації україни, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. головний герой твору климко - це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу. за віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості. а ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож климка і вчишся у нього рішучості та милосердю . це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті. автор розповідає про зустріч на базарі климка та зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. з цього часу у друзів з’явилося благородне бажання їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про наталю михайлівну з олею, стають їх опорою. саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели климко у далеку дорогу, климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від німеччини, хоч міг розплатитися за це життям. і ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших. пізніше ми бачимо климка під час перебування у тітки марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити. але хлопчик, хоч йому і у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників-українців. та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення климка з торбиною солі на станцію, радянському полоненому і смерть хлопчика. після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад климко з дорогоцінною сіллю. і тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників. та навіть у цю судну годину климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших. забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. тут і скосила його черга з німецького автомата: «він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. а з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…». перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.