Міні твір меніздається що ця притча про те що люди не вміють почути одне одного Тому вони часто відчувають себе самотніми ( із казки говорюща риба 6 КЛАС )

ответ:Коли ти просиш в людини до чи якусь пораду вона все немає часу і потім у відповідь получає теж саме. Ніхто не замислюється, що так жити не можна. Люди не вміють почути один одного, тому часто бувають самотніми

Объяснение:

.

Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду..." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: 
...Як Україну злії люде 
Присплять, лукаві, ї в огні 
Її, окраденую, збудять... 
Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається: 
Чи хто згадає, чи забуде 
Мене в снігу на чужині - 
Однаковісінько мені. 
Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі - "На нашій - не своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого - все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й "малого сліду". 

Я дуже люблю подорожувати, і тому є багато причин. По-перше, подорож - це дуже цікаво. Куди б я не поїхав - за кордон, в українське місто або навіть у село - я завжди бачу щось цікаве. 
По-друге, подорож - це корисно. Під час подорожей я зустрічаюся з різними людьми, а кожна людина - це особистість, тому спілкуватися з людьми дуже корисно. Це - шанс  дізнатися чогось нового, такого, що ніколи не дізнаєшся, якщо весь час сидіти вдома.
Крім того, з подорожей я завжди привожу пам'ятні сувеніри та фото, які можна потім роздивлятися, згадуючи про поїздку, або показати друзям. 
Я люблю подорожувати, бо я - колекціонер. Але я колекціоную не речі, а приємні враження від моїх подорожей.