Скаласти твір , образ соломії (за планом) з твору дорогою ціною

Соломія - один із головних образів повісті Михайла Михайловича Коцюбинського "Дорогою ціною". Це вродлива жінка, з міцною і сильною статурою, гарним обличчям, карими очима, довгими косима.

Важким було у Соломії життя: кохала Остапа, а пан силоміць віддав її заміж за нелюба. Несила була терпіти таку наругу, Соломія відважується на рішучий крок - разом з Остапом тікає від пана за Дунай.

Самовіддана і дужа, вона не раз рятує свого коханого від біди, бореться за життя Остапа, виводячи його з плавнів, а потім викупляючи в жовнірів. Тяжко поневіряються молоді по Туреччині, проте Соломія ладна все стерпіти заради коханого. Вона бореться за своє щастя, і щаслива, що поряд Остап, а не осоружний чоловік.

Остання самопожертва Соломії, коли вона, рятуючи Остапа, сама топиться у водах Дунаю.

В образі Соломії ми бачимо надзвичайно сильну і фізично, і морально особистість, яка заради свого кохання і свободи ладна на самопожертву.

Я поважаю вчинок Соломії з твору "Дорогою ціною". Вона пожертвувала всім що мала заради Остапа: відрізала волосся, втекла від чоловіка і кінець кінцем померла за життя Остапа. Соломія надзвичайно сильна і витривала особа. Вона і губилася серед степу , але не полишала надії віднайти коханого, навіть пішла з Іваном визволяти Остапа, маючи при собі лише висло.
 Я вважаю , що на сьогоднішній день мало хто покинувби все заради когось, мало хто наважився б на такі відчайдушні кроки і вчинки.
 (ну там можеш сам дописати якщо невистачає)

У статті розглядається хрестоматійний твір М. Коцюбинського “Intermezzo” з позицій становлення імпресіоністичного письма в українській літературі початку ХХ століття. Показано, що поетика новели, яка репрезентує синтез первин лірики, епосу та драми, виявляє ознаки схожості з японською безсюжетною прозою, за приклад якої в роботі правлять дзуйхіцу Сей-Сьонаґон. У зв'язку з утвердженням у сучасному українському літературознавстві думки про імпресіонізм як стильову домінанту прози Михайла Коцюбинського зростає інтерес до пізнання секретів творчої лабораторії митця, одним із яких є багата сенсуальна образність. Ритміка його мови, колір, рух, світло, дотикові та рухові враження - все це “ті засоби, які надають його творам нестаріючих рум'янців життя ”. Жоден дослідник творчості М. Коцюбинського не оминув увагою новелу “Intermezzo” - твір, де виражальну роль відіграють сенсорні образи, що передають зміну внутрішніх почуттєвих станів автора; де “чарують незвичайною гармонією барв, світла, звуків, пахощів мальовничі, експресивні пейзажі... відлунює кукукання зозулі... гудіння бджіл нагадує співучу арфу. І на цьому тлі виділяється пісня жайворонка”. В усій світовій літературі важко знайти письменника, який би так захоплено опоетизував красу сонячного, одягненого в зелень степу, як це зробив... Михайло Коцюбинський”, - стверджує М. Костенко. Мета статті - виявити концептуальні риси літературного й живописного імпресіонізму, відбитого у новелі “Intermezzo” М. Коцюбинського, зокрема у зіставленні з японською безсюжетною прозою. Виклад основного матеріалу. Імпресіоністичне бачення світу крізь призму звукової образності створюється завдяки оживленню природи, однак у кожного з письменників персоніфікація відбувається по-різному. Так, оповідач “Intermezzo” вслухається в кування зозулі, переходить на її мову, з чого починається поріднення митця з природою. З плином оповіді цей процес сягає рівня, на якому оповідач “індивідуалізує. стеблину, квітку, намагається побачити форму її руху, погладити, щоб відчути фактуру матеріалу, послухати шелест, почути запах ”, - залучає всі п'ять чуттів для пізнання природних явищ. Висновки. Стильова манера імпресіонізму, явлена в “Intermezzo”, фіксує скороминуще враження зовнішнім знаком-словесним образом і водночас концентрує в ньому значний символіко-метафоричний потенціал. Тому так часто ключовими є чуттєві (звукові, зорові, дотикові тощо) образи, посилені дієсловами руху, а іноді й елементами звуконаслідування. З огляду на це, важливим композиційним концептом імпресіоністичної оповіді в дослідженому творі є особлива поетичність викладу з застосуванням прийому одухотворення. Це дає змогу зробити висновок про те, що імпресіонізм як художня парадигма пізнання дійсності органічно притаманний українській літературі. Звернення до наукового визначення імпресіонізму та його стильових домінант, специфіки його літературного і живописного, українського та зарубіжного вимірів дозволило по-новому поглянути на, здавалося б, добре вивчений твір української малої прози - “Intermezzo” М. Коцюбинського, і це становить плідний ґрунт для порівняння не лише зі знаковими, ай з менш дослідженими явищами української літератури кінця ХІХ - початку ХХ століть. Образно-звукові теми, які то доповнюють, то заперечують одна одну, всі разом поєднуються у прекрасну повнозвучну символічну картину, яка відбиває широкий спектр духовного життя людини й багатогранність буття взагалі.