На протязі всього твору автор змушує співпереживати героям, їхній нелегкій долі, їхньому непереможному бажанню отримати волю, почуватися людьми, а не худобою панською.
Неспроста автор порівнює Соломію з голодною вовчицею, а Остап порівнює себе і Соломію з щенятами, вони тікають від переслідувань з почуттям звірини. Не один раз введений образ голодного вовка.
Мужніє у вогні випробувань Соломія (ніжне кохання і товариська виручка, жіночість і мужність органічно поєднуються в характері Соломії).
Багато життєвих перепетій випало на долю Остапа, і він пройшов крізь всі випробування, мужніючи в боротьбі за життя, свободу, право кохати.
Остап і Соломія, готові дорогою ціною, навіть своїм життям заплатити за волю, вони сталі живим втіленням волелюбного характеру українського народу, його мужності і віри в світле майбутнє.
Объяснение:
Теплий, духмяний з хрумкою скоринкою… Заплющуєш очі – й апетитні картинки плинуть в уяві. Одразу хочеться скуштувати цей дар – свіжий хліб. Є щось просте, але в той час дивовижне в ньому.
Ми навіть не замислюємося над тим, що більшість людей життя свого не уявляють без хліба.
З давніх давен у нашій слов’янській культурі ми можемо ігати культ хлібу. Це загалом пов’язано з тим, що слов’яни завжди були хліборобами. Праця на землі, багаті природні ресурси робили хліб не просто одним з основних продуктів споживання, ай символом самої суті слов’янських племен.
Мабуть тому, генетично ми сприймаємо хліб з повагою та захопленням.
Вирощувати хліб – це складна та поважна робота. Починаючи з вирощування пшениці на полях, її обробки, вироблення борошна – і до безпосередньо випікання хлібу, докладається дуже багато зусиль, щоб врешті решт ми зранку кожного дня мали змогу купити ароматний хліб собі до сніданку.
Сьогодні набирає обертів тенденція, коли люди відмовляються від вживання хлібу, мотивуючи це тим, що насправді він не є таким корисним, як вважають вчені.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Написати твір на українській мові характеристика Герасима із "Сто тисяч"
Герасим Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!"
Родинні почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."