Оберіть правильний варіант та позначте його1. «Людська комедія» О. де Бальзака -Ароман-епопеяв соціально-побутовий романв великий цикл творівгсоціально-психологічний роман2. На думку Гобсека, людина існує в суспільстві завдякиА моралів альтруїзмуB peniriгособистому інтересу4. Авторську позицію в творі висловлюютьА граф і графиня де РестоГЕрнест де Ресто і Камілла де Граньев Гобсек і Максим де Трайдграфиня де Ресто і Максим де Трайв Дервіль і Фаині Мальво4. До особливостей художнього світу 0. де Бальзака належать усі зазначені, ОКРІМА теми руйнівної влади золотагзображення різних соціальних типівв двоїстості людської вдачідрозлогих описів матеріального світув «техніки перехідних персонажів, у аавданні 5 необхідно встановити відповідність інформації. До кожного рядка, позначеного цифрою, соберіть відповідник, позначений буквою. Впишіть відповіді в таблицюустановіть відповідність між персонажем та його характеристикою.1 Дервіль про Гобсека А «ви були поганою дочкою, ... ви будете поганою2 Камілла про Ерне-матір'ю, ста де Рестов «зовні пристрасна, а всередині холодна, як лід»з граф де Ресто пров людина здібна, освічена, ...з нього вийде видат-свою дружинуний діяч, 4 граф де Бори про«...він найчесніша людина в усьому Парижі»Максима де Траяд здатна поглинути і мільйонний статок, ...не заслуговує мати доброго сина»​

Тема весняного пробудження розробляється й у вірші “Гримить”. Структурна новизна його в тому, що картини природи й 
суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові 
строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну 
єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним 
ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого 
рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі – 
ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво:
Мабуть, благодатная хвиля надходить...
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить...
Гримить!
На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у 
другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))

Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки у свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала: 
    — А листа від дядька Михайла нема? 
    — Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п'ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла. 
    Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, озброїла очі, взяла газету і промовила: 
    — Що там у білому світі робиться? 
    Я любив гати за старенькою, Коли та читала. її лице напружувалося, і тоді навіть на чолі і навколо очей розгладжувалися глибокі зморшки. Бабуся ставала якась урочиста, недоступна. 
    Несподівано до нас звідкись долинуло: "Пі-пі-пі! Ш-пі-пі!" 
    — Що це? — запитала бабуся, не відриваючи очей від газети. 
    — Не знаю, — відповів я і озирнувся. 
    Коли це знову: "Пі-пі-пі! Пі-пі-пі!" так жалібно. 
    Бабуся зняла окуляри і подивилася вгору, туди, де над хатою висіли електричні проводи. 
    — Глянь-но, — показала вона на дріт.
А там, вишикувавшись рядочком, сиділи молоденькі ластівочки. Аж семеро. 
    Сидять собі, крилечками махають, а як побачать батька-матір, то дзьобики розкривають. А ті підлітають до них і дзьоб до дзьоба — годують. 
    Довго ми любувалися пташками. Раптом бабуся до мене: 
    — Придивись-но, в тебе очі зіркіші, чи не горобчик коло ластів'ят примостився? Отой крайній, сьомий? Це він так кричить: "Пі-пі-пі"? 
    І справді, то був горобчик, молоденький. Він, як і ластів'ята, то махав крильми, то широко розкривав дзьоба, то безутішно верещав, то кидався назустріч чужим батькам. 
    Але, мабуть, старі ластівки швидко розпізнали непроханого гостя, бо весь час обминали його. 
    — Бач, таке мале, а вже хитре, — промовила бабуся. — Видно, голод — не пан, як скрутить, ще й соловейком заспіваєш.