Написати лист до Всеволода Нестайка по темі твору Тореадори з Васюківки

Нестайко Всеволод

Доброго дня, Всеволод Нестайко!

Саме в дитинстві ми починаємо пізнавати життя. Потрапляючи в різноманітні ситуації, в цікаві та захоплюючі пригоди, ми вперше приймаємо рішення, проявляємо свій характер.

Так, герої Вашої повісті „Тореадори з Васюківки” бешкетують, але в кожного з них добре серце, благородні наміри, і вони намагаються довести власну самостійність у вирішенні різних проблем. До того ж перевіряється цінність справжньої дружби і не на словах, а конкретними справами. І читаючи повість, я побував з головними героями у різних життєвих ситуаціях гал за ними, спробувал з’ясувати, чи правильно чинили хлопці, як вони поводились, які риси характеру вони проявили. І, найголовніше, чого навчило життя і хлопців, і мене. Адже я та мої друзі так схожі на Павлушу і Яву.

Дякую Вам за те, що через цю повість я зміг розглядіти стосункі між хлопцями, в результаті яких перевіряється цінність справжньої дружби, тому що нема нічого кращого в житті за дружбу!

Объяснение:

«неймовірні пригоди івана сили»  — казка про життя реальної людини.  а сам  о. гаврош наполягає на тому, що    цей твір — дитяча  казка. але, як на мене, розповідь про івана силу — це пригодницька  повість про видатну  людину. прототипом образу івана сили стала реальна і людина — іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв  нашу країну у світі.

«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Вовк Сіроманець образ вовка, його характеристика з повісті М. Вінграновського "Сіроманець":

найстаріший - «був найстарішим вовком у світі»

ватажок зграї - «все своє Сіроманче життя водив зграю»

взірець для молодих вовків - «молоді вовки мріяли пройти у нього бойову вовчу стратегію і тактику»

об’єкт марення молодих вовчиць - «він снився молодим вовчицям»

має вплив на інших - «коли ж нічого було їсти […], то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости»

авторитетний - «і зграя мовчечки лягала»

Тобто можливо зробити висновку, що вовк сміливий, відважний, розумний, авторитетний, кмітливий.

Алеж читаючи «Тепер, на старість, вовк осліп. Бурхлива темнота зацарювала в його очах. Один лише нюх водив його по

світу, і кашляти вже почав», робимо поглиблення характеристики вовка: старий, сліпий, хворий, самотній, оскільки втратив усю свою зграю. З тексту дізнаємося, що вовкові сниться один і той самий сон: «срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами у землю, і снився він собі сам». Можна зробити висновок, що такий сон пов’язаний із нервовою напругою, сум’яттям, відчуттям чогось нездійсненного, значущого, що мало місце в житті, відчуттям утраченого. Вовк був ватажком зграї. Він був сильним, молодим, нездоланним. Усе це залишилося далеко позаду.