Чому віднайти свій шлях у житті - дуже важливе завдання? 3-4 речення. ів. Терміново!

Якби не було прощення, жорстокості було б ще більше. Покоління змінюються, змінюються звичаї. Було б нерозумно, якби на тебе ображалися за те, що твій прадід розбив чиюсь машину (це я так, наприклад). 
Так я можу ненавидіти коcь за щось. Але хто від цього виграє? Я ні. Агресія і ненависть руйнують людини. Ті на кого ображаються за жорстокість, яка була проявлена колись, теж немає, тому що якщо людина розкаялась, то він заслуговує прощення. Якщо ж пишається тим, що зробив, то тільки в цьому випадку можна вдатися до покарання.Ми приходимо в життя один раз і якщо весь час тримати на всіх образу, то можна залишитися одному на все життя.Вмійте прощати ..

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. 

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. 

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. 

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!