Чому Софійці подобався Вадим Кулаківський?

..............................

Объяснение:

...

Софійка діже хотіла до хлопчині.

Объяснение:

моя мрія — мати кошенятко — здійснилася минулого літа.

а сталося це

відпочивала я у бабусі, недалеко від полтави. у сусідів, з дівчинкою яких я товаришувала, кішка кошенят: дві кішечки і котика. в листі до мами я дуже просила дозволити взяти кошенятко. надії було мало, бо після того, як від нас утік котик тимко, мама говорила: "жодної тварини! " та відповідь я одержала, на диво, з дозволом.

як же тепер бути: за два тижні мені до школи, а кошенятко лише народилося? допоміг життєвий досвід бабусі. вона запевнила: "кішки — то дуже живучі тварини".

у день приїзду мами ми з бабусею вранці-рано пішли за кошеням. катя, "господарка кішки", яка була старшою за мене, похитала головою і стала відмовляти нас, мовляв, кошеня дуже маленьке і не виживе без кішки. я ж повірила бабусі.

у маленькій коробочці з-під іграшки здійснила п'ятигодинний переїзд моя маленька киця. яку ж радість і щастя відчула я, коли її додому. як приємно було годувати її з сосочки та доглядати замість кішки.

ми довго думали, як її назвати. я хотіла назвати муркою або мурьонкою, але мама сказала: "назвемо кошенятко малявкою, бо ми взяли її дуже маленькою, і вона ніколи не буде більшою за нас".

ми її няньчили, як маленьку дитинку. а от тому, що вона була мало з кішкою-мамою, малявка зовсім не нявкає, тільки іноді можна почути тихесеньке-тихесеньке "мя" — і все.

я дуже люблю малявку, бо сама її доглядала і

образ герасима калитки «сто тисяч» — це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них.

цитатна характеристика герасима( цитата підтверджує жадобу до збагачення герасима , його скупість і жадібність):

- «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».

- «гроші — гроші всьому голова».

- «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».

- «як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і »

- «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»

- «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»

-«он у жолудя шматочок — тактак! — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч; чотири чи п’ять гуртів випасається скоту. та що? свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тільки біля свиней шість чоловік день при дні працює! і яким побитом жолудь достав таку силу грошей — не зрозумі»

у хаті калитки і в його господарстві все підпорядковано здійсненню мрії господаря: і жінка "з діжі не вилазить", і наймити не розгинаються в роботі, і сам калитка йде на ризиковані шахрайські справи, які не ладний довести до кінця.

  крім герасима калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача банавентуру та селянина савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.

отже в комедії "сто тисяч" драматург, ніби сміючись, а проте серйозно попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють моральні основи, від яких залежить здоров'я нації.

цитатна характеристика герасима калитки «сто тисяч»

• «ід боком живе панок смоквинов, мотається туди й сюди, за-ложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть ай, кусочок же! двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»

• «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».

• «гроші — гроші всьому голова».

• «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».

• «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»

• «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»