Заповніть таблицю образів (Славко Беркута, Юлько Ващук, Лілі Теслюк ) за поданим нижче зразком (Стефко Вус)

маруся чурай була легендарною піснескладальницєю,  мала  великий талант. її творчисть стала  справжнім надбанням усього українського народу. вона створила пісні,  які народ буде  співати десятиліттями або  й  століттями. 

майже  всі  її  пісні  служили  для  підняття  духу козаків.  зараз вони теж  напрямовують  нас на подвиги заради своєї  вітчизни  - рідної української землі.   всі її пісні - неповторні,  безсмертні. але біографічних  фактів  про марусю чурай майже не зберіглося. час укриває славетні імена пилом забуття, знищує документи попередніх епох.

ми маємо безліч  народних пісень, багато з яких написала саме маруся чурай. про це мало хто знає. 

з кожним роком ми втрачаємо якісь свідчення про марусю чурай. але пісні її авторства ніколи не забудуться, а будуть існувати. нехай і під назвою "народних".

Встане славна мати Україна

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяну-річки

Одна нероздільна.

Т. Шевченко

Тараса Григоровича Шевченка ми звемо народним поетом не тому, що він деякі свої твори писав у народному ключі, а тому, що всі думки його, вся його любов були присвячені народові, боротьбі за його визволення й щастя. Т. Шевченко був полум'яним патріотом своєї України. "Свою Україну любіть" — ось та заповідь, що була для нього основною в житті, ось закон його існування, ось те, чого він вимагає від нащадків.

Тарас Григорович не міг спокійно дивитися на тяжке існування простого селянського люду. Для себе він вибрав шлях постійної боротьби за ідеали свободи та рівності, проти царату. Т. Шевченко закликав боротися проти панів-шляхтичів, проти національних поневолювачів, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів. За це він терпів багато страждань, але назавжди лишився вірним своїй рідній Україні.

Своїми віршами Т. Шевченко прагнув розбудити національну свідомість українців, розмірковував над тим, яка доля чекає його Україну:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Але, незважаючи на тяжку долю, на все те страшне, що довелося поетові побачити і пережити, Тараса Григоровича ніколи не залишала надія на краще.