Анализ твору: нич перед боем ( паспорт) епитети, метафори, поривняння, художни засобы и тд

Відповідь:

Жанр – оповідання

Тема: Відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки, розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв – захисників Вітчизни;

Ідея: Уславлення героїчного подвигу народу.

Головні герої: Петро Колодуб, Іван Дробот (онук діда Савки), Дід Платон Півторак, Борис Троянда, Дід Савко

Рік написання – 1942

Основна думка: «Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий б Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».

 Композиція  твору

Експозиція: солдати говорять в окопі.

Зав’язка: повернення солдат з поля бою. Зустріч солдат та двох дідів — Савки і Платона.

Кульмінація: розмова дідів, які впевнені в перемозі, про цінність рішучості в бою.

Розв’язка: прощання з дідами.

Післяслово: розповідь про подальшу долю дідів.

ответ:Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові.

Спокій був його ворогом.

…перший по силі на всю вулицю.

Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає.

…він раптом вертається і віддає змія.

Федько брехати не любить.

Не любить також Федько товаришів видавати.

- Нещастячко ти моє!

- І за що мене Бог покарав таким сибірякою.

…а Федька кладуть на стілець і луплять.

- А давай об заклад, що перейду на той бік.

А Федько справді щось надзвичайне виробляв на річці.

- Ловкий хлопчак, що й говорити.

- Ну й шибеник! – зітхав хто-небудь.

Оце молодець, так молодець.

- Толю, Толю! – кричав Федько. – Подай мені палицю свою… Я вилізу.

Федько відвів очі від Толі, похилився і тихо сказав: - Повів.

Объяснение:

Учи долбаеб

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажемо, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, всі за волю, від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє!

Источник https://www.gl5.ru

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І покажемо, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже.

За Карпати відіб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж народами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І покажемо, що ми, браття, козацького роду.