Зустрівши синів після навчання тарас бульба одразу везе їх: до Києва до Польщі на Запорізьку Січ у Дубно

ответ: На Запорізьку Січ

Объяснение:

Тема добра і зла – одна з найголовніших тем у літературі. Слово “добро” асо­ціюється у мене зі словами “щастя, милосердя, злагода, любов, мир”. Недарма в ка іках завжди перемагає добро.  

На жаль, недобрі, злі, черстві люди зустрічаються не тільки у казках, а й у житті.

Оповідання Євгена Гуцала “Лось” вчить людяності, добра, краси. Письмен­ник протиставляє людей морально чутливих і морально глухих; милосердних, сер­дечних і черствих, грубих. Герої оповідання розкривають свої риси характеру, зі – ікпувшись на березі річки

зі старим і бувалим лосем, який жив у заповіднику. Ьажаючи напитися води, тварина провалилася в ополонку і дедалі глибше зану­рювалася у крижану кашу. Вибратися на берег лосю до два хлопчики, що приїхали по хмиз.

Старший узявся рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, “що до врятуватися цьому великому звірові”. Не вірили вони спо – і. и ку і в смерть врятованого лося не вірилося, що такого звіра можна івалити пострілом, як перед цим не вірилося, що він може потонути”.

А ще я не можу уявити,  як міг дядько Шпичак стежити із-за дерев за хлоп­чиками, що рятували лося, і не до Як міг байдуже гати, а потім вистрелити у беззахисну тварину. Шпичак – боягуз, боїться відповідальності, думав, як замести сліди. Це зла людина, яка нікого не любить, для нього нічого немає святого.

Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато кращим.

Вы будете смеяться, но всё что связано с Тарасом Шевченко и его «Кобзарём» напрямую связано с одним из методов захвата власти в чужой стране. Я подробно покажу это ниже мне в этом простой и логичный анализ прижизненных и последующих изданий его произведений.Что то странное творится и с «Кобзарём» и с его автором.При жизни Т. Г. Шевченко было несколько изданий «Кобзаря»:— первое, в 1840 году в Санкт-Петербурге, книга насчитывала всего 20 страниц;— второе издание было в 1844 году вместе с поэмой «Гайдамаки», под общим названием «Чигиринский кобзарь», и появилось исключительно потому, что сама по себе поэма «Гайдамаки» изданная в 1841-1842 году, почти не продавалась, а с 1844 года шла в «нагрузку» ко второму изданию «Кобзаря»;— третье издание было уже в 1860 году, уже после возвращения Шевченко из москалей (из солдат), обратно в Питер.Но вот что интересно, ни одно прижизненное издание «Кобзаря»  простому человеку посмотреть нереально! Даже фотокопии нормальной нет, что бы можно было посмотреть на каком же всё таки языке писал свои вирши нынешний «классик украинской литературы». Я даже больше скажу, даже посмертные издания «Кобзаря» практически отсутствуют до советского времени, а те что есть – почему то были составлены, отредактированы и переведены (!) во Львове (в то время Львов это не Россия, не Украина, а Австро-Венгрия!)!Хотя прямо о переводе трудов Шевченко не написано, а написано «выверено» по, внимание (!) «оригинальным рукописям Шевченко»!