Рід літератури: лірика
Жанр: вірш
Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі
Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю
Головна думка: "не страшні для мене вітри в краю вічного проміння" (душевну радість породжує гармонія в довкіллі)
Художні засоби
Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, злотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, стежечка злотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння
Метафора: час гарячий, з весельця ...золото спадає, країна світла та злотистої блакиті, рине хвилечка, шляхом по в’ється стежечка злотиста, в краю вічного проміння
Повтори (тавтологія): ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце; по попливла.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
сделать характеристику планетника по плану: План до характеристики образу Планетника 1. Приліт з казки на землю. 2. Мрія щось посадити. 3. Різноманітні вміння хлопця. 4. Жорстоке ставлення до Планетника людей. 5. Найкращий чередник. 6. Вплив на юнака зустрічей з Капушем і його моральний ріст. 7. Риси характеру: а) любов до природи і людей; б) працелюбність; в) наполегливість у пізнанні світу; г) скромність у досягненні мети, гідність; г) правдивість і вірність; д) мрійливість, лагідність. 8. Авторська характеристика (портрети 9. Ваше ставлення до героЯ Заранее
Объяснение:
Жар-Пти́ця — у східнослов'янській народній творчості — казковий птах сонячного царства із сліпучо-золотавим, мов жар, пір'ям (тому птаха називають ще золотою птицею); одного його пера досить, щоб освітити ввесь казковий сад; чародій краде Жар-Птицю, але не вбиває її, бо не можна вбити сили природи, що постійно відроджується; Жар-Птиця встигає знести яйце, і саме сонце постає яйцем, що його поклала Жар-Птиця; символ щастя, чогось величного, ідеального; чарівне перо Жар-Птиці завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання.
Інша назва Жар-Птиці — «крешана», яка бере вогонь у бога Сонця, креше ним з неба, посилаючи його всюди і в дерево, і в камінь.
Воскреснути — це саме викресати живий вогонь, жар тієї птиці, що креше з неба блискавиці.
Вона їсть золоті молодильні яблука, які дарують красу, вічну молодість і безсмертя. Коли співає Жар-Птиця, з її дзьоба сиплються перлини. Вона здатна перевтілюватися в червоного і чорного коня. Червоний кінь — то сонце, а чорний — то нічне небо. Ці коні-птахи переносять душі померлих у тридесяте царство, тобто у вирій. Не випадково в українських народних казках герой не може окремо здобути ні Жар-птицю, ні вогняного коня, ні царівну-золотоволоску. Це сутності космогонічні й нероздільні.
Зображення Жар-птиці, разом зі Світовим деревом, тваринами, солярними знаками, чоловічою та жіночою постатями, можна побачити на лезі бойової сокири з оленячого рогу (II тис. до н . е.), знайденій поблизу села Дударкова Київської області