Смішне та комічне "Тореадори з Васюківки"

У пригодницькому творі "Тореадори з Васюківки", Всеволод Нестайка створює найрізноманітніші комічні ситуації, у які потрапляють герої.

Хлопці-підлітки, допитливі, енергійні, цікаві до всього нового, кмітливі, винахідливі, любителі гумору. Всеволод Нестайка не ідеалізує своїх головних героїв роману васюківських тореадорів Яву Реня і Павлушу Завгороднього, які завжди мають благородні, світлі наміри, але через малий досвід і брак знань потрапляють у прикрі, смішні ситуації. Вони постійно намагаються стати героями, а тільки те й роблять, що обманюють, обдурюють: "артиста обдурили, обікрали, міліцію з ніг збили, троячку протринькали, тітці брехали, дядькові брехали, навіть… милостиню взяли"

У хлопців всегда були благородни и прекрасни ідеї, например провести під свинарником метро: "Перша лінія метро у Васюківці! Станція "Клуня" - "Крива груша". Три копійкі в один кінець. Родичі - безплатно. З учітелькі арифметики - п'ять копійок". Хлопці хотіли, щоб слава про них гриміла на всю Васюківку, "як радіо на Перше травня". Одного разу "хлопці піймали пугутькала в лісі і випустили в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім’ї". Лектор упав із трибуни і вилив собі на голову графин". Величезний триметровий паркан, що відділяв Явине подвір’я від Книшевого, хлопці прозвали Великою китайською стіною або вирішили назвати один із островів місцевості – островом Переекзаменовки, наприклад: "Острів Переекзаме-новки. Знаменитий тим, що на ньому провів у самотності майже тридцять років учень п’ятого класу Робінзон Кукурузо".

Маруся Кайдашиха: «терлась коло панів і набралась від них трохи панства», «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся.
«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».

Із усіх героїв повісті найбільше мені сподобалась Маруся Кайдашиха, яка, на мою думку, змальована найдовершеніше. Вона якась реальна, жива, зрозуміла навіть у своїх негативних проявах. Це була "... вже немолода, але й не стара жінка, висока, рівна, із довгастим лицем".

Стосунки Кайдашихи з людьми, що жили поруч, складалися по-різному. Кайдаш і сини вже якось за час довгого спільного життя звиклись із тим, що вона у всьому верховодила, а от невісткам довелось і "випити й закусити".

Маруся — розумна людина і в кожній ситуації інтуїтивно відчуває, як треба поводитися. Наприклад, Довбишам, що багатші за Кайдашів, вона хоче продемонструвати свою вихованість. А от з бідними Балатами Кайдашиха не церемониться: "вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусткою".

Турнір при Ашбі зібрав все англійське лицарство, та ще й сам принц Джон був суддею. Лицарі-організатори турніру, зокрема й Бріан де Буа-Гільбер, з впевненістю отримували одну перемогу за іншою. Але коли здавалося, ніхто більше не насмілиться виступити проти них і хід турніру вирішений, на арені з'явився новий учасник з девізом «Позбавлений Спадщини» на щиті, який безстрашно викликав на смертельний бій самого храмовника. Декілька разів сходяться супротивники та списи їх розлітаються уламками. Всі симпатії глядачів на боці відважного незнайомця — і його супроводжує удача: Буа-Гільбер падає з коня, і поєдинок визнають закінченим. Тоді лицар «Позбавлений Спадщини» б'ється по черзі з усіма зачинателями турніру і рішуче бере над ними верх. Як переможець він повинен вибрати королеву любові та краси, і, граціозно схиливши спис, незнайомець кладе вінець до ніг прекрасної Ровени.