Які підтвердження дивної новини були у хлопців ?

Література, театр, кіно, музика, живопис... У світі багато різних видів мистецтва, шлях кожного з них до серця людини є різним: ми сприймаємо їх і слухом, і зором. Однак, усі вони споріднені, бо у них єдина мета — передати людям задум митця, його ставлення до навколишнього світу, до життя. Кожне мистецтво прагне своєю «мовою» відобразити повноту й багатогранність дійсності, усе розмаїття звуків, барв і форм.Мистецтво — чарівний світ краси, що з давніх-давен приваблює людей. Майже сорок тисячоліть існує на землі мистецтво. Воно створено людиною і є невід'ємною частиною життя, і вічним супутником. Людина — автор величезної кількості різноманітних мистецьких творів, де вона постає художником і композитором, скульптором і архітектором, поетом і драматургом, творцем кіно і телебачення. В усіх цих творах ми відкриваємо для себе розмаїття і повноту навколишнього світу, пізнаємо та відчуваємо його, страждаємо чи радіємо, звеличуємося над прозою буття, злітаємо у світ фантазій.
Люди завжди захоплювалися досконалістю в усьому, що їх оточувало, але найбільше їх приваблювали творіння зодчих, живописців, скульпторів, музикантів, поетів. Найважливішим та спільним для всіх видів мистецтва є те, що вони «проростають» з ґрунту, який зветься «життям». Проте витвори мистецтва не є ілюстрація ми будь-чого, вони відображають (кожен своїми засобами) відчуття автора-митця, різноманітні життєві явища, багатство звуків, фарб і форм навколишнього світу.
Твори різних видів мистецтва — літератури, театру, танцю, музики, живопису, скульптури, архітектури по-різному прямують до серця людини: деякі з них ми сприймаємо зором, інші — слухом. Разом з тим, усі вони дещо схожі, бо мають спільну мету — передати людині думку митця, його ставлення до навколишнього світу, до людини, до життя загалом. Наше завдання — зрозуміти митця, його сприйняття життєвих явищ, співвідношення суміжних видів мистецтва та причини їх впливу на людину — слухача, читача, глядача. Це надасть нам можливість більш глибоко розуміти мистецтво.

Моя думка щодо рішення князя Ігоря виступити проти половців
Читаючи «Слові про похід Ігорів», я помітив, що головний герой - новгород-сіверський князь Ігоря Святославич - викликає у мене суперечливі почуття. З одного боку, я захоплююся його мужністю, хоробрістю, палкою любов'ю до рідної землі, готовністю зложити голову у боротьбі з ворогом. Але з другого боку, князь Ігор іноді діє дуже необачно. Яскравим приклад цього є саме його рішення князя Ігоря виступити проти половців, не чекаючи до нших князів, тільки з братом Всеволодом. 

Взагалі, я розумію князя Ігоря. Під час тих подій, про які йдеться у "Слові...", Ігор був ще дуже молодою людиною, а молодості часто притамана деяка гарячність та необачність. До того ж, Ігор хоче слави - цілком зрозуміле бажання для князя. Зараз людину такого складу характеру назвали би амбіційною.

І ось дружина на чолі з Ігорем вирушає на половецьке військо - щоб захистити рідну землю від нападників та, не в останню чергу, щоб здобути воїнської слави. Але, на жаль, однієї хоробрості замало, щоб протистояти сильному ворогові. Незважаючи на вийняткову мужність та хоробрість братів-князів, битва завершилася поразкою русичів. Брат Ігоря, Всеволод, гине, а самого Ігоря беруть у полон. Загинуло дуже багато хоробрих воїнів, тобто тисячі їхніх жінок залишилися вдовами, а діти - сиротами. Такою була ціна, сплачена за свавільність та славолюбство Ігоря.

Особисто я вважаю, що головною помилкою Ігоря було те, що, коли він приймав рішення вирушити у похід, він був занадто впевненим, що переможе. Хоча Ігор знав, що ворог численний, дуже сильний, добре озброєний та готовий битися на смерть. Знав, і був готовий загинути за рідну землю. Патріотизм - це добре, але не князь не подумав про те, що ж буде з його країною у разі поразки. Саме у цьому, на мій погляд, полягає головна помилка Ігопя: він позабув, що він - не просто людина, він - князь, і ризикує не тільки власним життям, але й усією землею та усіма людьми.

Тобто, Ігор забув, що він - не просто людина. Він -  політична фігура і не належить цілком собі. Тому, як би не хотілося здобути багато слави, йому треба було бути обачнішим і більш холоднокровним. Замість того, щоб відразу іти на ворога, треба було все добре обміркувати та зважити ризики. Ігор цього не зробив, і хоча він безумовно є героєм, невдалий похід дуже зашкодив його князівству.