Скласти питання до В.З. Нестайко " Пригода в кукурудзi ?

Коли прийшли розбишаки додому?

юди, відчуваючи потребу висловити свої переживання, розповісти про почуття або події, створюють різні за своїм характером твори. Такими є, наприклад, пісня і балада. Обидві вони несуть у собі певний зміст. Однак не всі знають, чим відрізняється балада від пісні. Спробуємо висвітлити це питання.

Визначення

Балада – твір, що представляє собою римовану розповідь історичної, героїчної або побутової спрямованості, часто з міфологічним змістом.

У літературі Середньовіччя спочатку під цією назвою малася на увазі хороводна пісня (ballare – «танцювати»). Поступово балада видозмінювалася і, нарешті, постала як сюжетний вірш, у якому полягає певний життєвий епізод.

Пісня – форма музично-поетичної творчості.

У пісні присутній текст і співзвучна з ним мелодія. Як правило, конкретну пісню можна співвіднести одним з жанрів, яких багато: рок, шансон, романс, реп … Найдавнішою, безсумнівно, вважається народна пісня. До наших днів дійшло лише небагато що з того, що було складено людьми багато років тому.

Різниця між баладою і піснею

А тепер розглянемо детальніше відмінність балади від пісні.

Піснею можна назвати все, що виходить озвучити голосом, з умовою присутності в цьому слів і мелодії. Пісня необов’язково містить логічну розповідь. Вона може містити в собі звернення до якогось персонажу (обрядові пісні), умовляння (колискові пісні), щось описувати.

Балада – це в більшості випадків сюжет: про подвиг лицаря, навалу ворогів, чиєїсь фатальної долі.

Іноді сюжет заміщається діалогом. У баладі, як правило, криється якийсь конфлікт. Сприятливий вплив такого твору полягає в тому, що зображена в ньому трагічна суперечка, часто між життям і смертю, сприяє кращому усвідомленню сенсу буття.

Музичний компонент

Балада – не завжди музичний твір.

Вона може відноситися тільки до літературної творчості. Одним із знаменитих авторів балад визнаний В. Жуковський. Однак для композиторів текст балади нерідко був прекрасним матеріалом для написання до нього музики. Причому музиканти намагалися за до ритму та інших нюансів зобразити те, про що оповідав сюжет. Наприклад, в баладі «Лісовий цар» (Ф. Шуберт) можна почути ритм кінної скачки. Балади часто виконуються під супровід якого-небудь музичного інструменту.

У пісні мелодія стає невід’ємною частиною.

Пісня сприймається щонайкраще, якщо музика і слова в ній ідеально поєднуються. Найбільш улюблені і добре запам’ятовуються пісні, які не є занадто складними. Цей твір творчості тісно пов’язаний з емоційним аспектом. Слухач часто переймається до пісні саме душею.

Сфера почуттів

У чому різниця між баладою і піснею, якщо порівнювати їх з точки зору того, які почуття вони передають? Пісня в цьому плані безмежна. Вона може бути ліричною і жартівливою, призовною і овіяною ностальгією, патріотичною та святковою. Якщо говорити про баладу, сфера почуттів, в які вона занурює, значно звужена. Атмосфера такого твору – романтизм і сентименталізм. У баладі притягує мотив таємниці, чаруючий світ переказів і легенд. Нерідко там описується незвичайний пейзаж, чарівна обстановка

Объяснение:

Відповідь: Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак (сценіч­не ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.

На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він нашу країну у світі.

«Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за Міху Голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який за хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.

Пояснення: Іван Сила - це герой книги, тому він вважається вигаданим.