3. Слова „я маю в серці те, що не вмирає!” належать :

Так сказала сто років тому  авторка  драми-феєрії «Лісова пісня» вустами головної героїні цього твору Мавки.

Объяснение:

Цитати про владу золота «Гобсек» Золото — ось духовна сутність всього нинішнього суспільства. (Гобсек) «А хіба можуть відмовити тому, в кого в руках мішок золота?» Світом править — золото, золотом править — лихвар. Що таке життя, як не машина, яку приводять в рух гроші ?? «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає у житті». З усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. Це. золото. У золоті втілено всі людські сили» Цитати з твору «Гобсек» Біда — кращий вчитель. В горі можно багато чому навчитися, дізнатися ціну грошам, ціну людям. (Гобсек) Так краще вже самому тиснути, ніж дозволяти, щоб інші на тебе тиснули. Що стосується моралі — людина скрізь однакова: скрізь йде боротьба між бідними і багатими, скрізь. Щаслива людина — тема нестерпно нудна! Вдячність — це борг, який діти не дуже охоче приймають у спадок від батьків. Щоб пролити свою кров, треба її мати, милий мій, а в тебе в жилах замість крові — грязь. Якщо людяність, спілкування між людьми вважати свого роду релігією, то Гобсека можна було назвати атеїстом. А по-вашому, тільки той поет, хто друкує свої вірші? будинок і його мешканець були під стать один одному — зовсім як скеля і що приліпилася до неї устриця. Це […] людина, яку можуть терзати турботи, але не докори сумління, яку відчуття займають сильніше, ніж думки, по виду душа пристрасна і палка, а внутрішньо холодна, як лід. Життя — це складне, важке ремесло, і треба докласти зусиль, щоб навчитися йому. Коли людина дізнається життя, випробувавши його прикрості, фібри серця у неї загартуються, зміцніють, а це дозволяє їй керувати своєю чутливістю. Щоб не забруднити лакованих чобітків, походжаючи пішки, важливий пан і всякий, хто силкується наслідувати його, готові з головою зануритися в бруд. Адже я виявився випадковим хранителем її таємниці, а жінка завжди ненавидить тих, перед ким їй доводиться червоніти. У хворих дивні примхи. Вони, як діти, самі не знають, чого хочуть. Надвечір людина-вексель ставала звичайною людиною, а злиток металу в його грудях — людським серцем.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/gobsek-tsitati/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Історія може бути жорсткою і несправедливою до діячів певної доби, але рано чи пізно вона розставить відповідні об’єктивні акценти. Наступник Олега на київському столі князь Ігор не став героєм в епічній традиції, народна уява не нагородила його надприродними здібностями, а літописець у «Повісті временних літ», хоч і називає Ігоря хоробрим і мудрим, але засуджує його жорстокість і ставиться до нього не дуже прихильно. Тавро осуду на образі князя залишається. І це тоді, коли Ігор очолював колосальну політичну систему, що складалася з двадцяти князівств, правителі яких не належали до роду Рюриковичів. Тож зрозуміло, що йому було нелегко знайти з ними спільну мову. Ігор підписав вигідну угоду з Візантією, відзначався толерантністю у справах релігійних (за його князювання мирно співіснували язичники і християни), ставлення князя до жінки може бути прикладом і для сучасників. Але чому ж у народній творчості Ігор — князь без воєнної удачі, що є найгіршим вироком для воїна? Спробуймо з’ясувати відповіді на ці питання, бо в них відчуваються перегуки з нашим часом.Ігор став великим київським князем після смерті Олега у 913 році (як пише Іпатіївський список «Повісті временних літ»). Щодо його походження, то «Повість» під роком 879 роком згадує, що Рюрик перед смертю передав княжіння Олегові. Літопис не говорить, коли народився Ігор, але вказує, що 903 року він одружився з Ольгою, а у 942 р. (тобто у досить літньому віці) у них народився син Святослав. Ці дати викликають роздуми... Михайло Грушевський у «Історії України-Руси» припускає, що Ігор міг стати великим київським князем значно пізніше, а між Олегом та Ігорем, можливо, правив іще якийсь князь, ім’я якого історія не зберегла. У 948-953 рр. Ігоря в живих вже не було, бо Константин Порфирородний у своєму трактаті «Про управління державою» пише про ці часи як про епоху Ольги і Святослава, сина Ігоря.За літописом, правив Ігор до 945 року, себто приблизно 33 роки. Після смерті Олега підкорені ним племена, зокрема древляни, уличі, відмовлялися коритися Києву і новому князеві. Перед Ігорем постала необхідність придушити ці тенденції, аби не допустити розпаду Русі. 914 року Ігор вирушив у похід на древлян.