Чи була справжня дружба між славком і юльком твір

(извени зробив з до перекладача сам російська) Він любив літературу, вона стала йому близькою і дорогою. І літературу він розцінює як перша ознака культурної людини.
Степан вважав, що він людина насиченого розуму і тому не повинен спілкуватися з людьми, тими далекими фігурами, що йому часом доводилося з ними зустрітися». Життя здавалося йому простим і жодної уваги не вартим.
Він належав до тих людей, хто прагне крок за кроком наближатися до поставленої мети, але не вміє спочивати на зупинках досягнення. Бажання його були поривчастий, вони палили його, кликали навпростець через труднощі. Здавалося б, а що тут образливого. Але справа в тому, що при вирішенні будь-яких проблем душа Степана була жорном невпинним, що тільки разом з добірним зерном кукіль і вівсюг життя».

Справжніми патріотами змальовані у творі козаки. Вони волелюбні, життєрадісні, сповнені почуттям обов’язку перед рідним народом. Їм притаманна лицарська честь та синівська любовдо своєї Батьківщини. Вони виступають не в ролі мстивих людей, а захисниками мирного населення. Нищать лише татар-воїнів в битвах, а гінців від татар не зачіпають. Але на шлях нищення вони встають лише тому, що в них немає іншого вибору, грабіжництво і вбивства, які спричиняють непрохані гості, просто змушують козаків боронити своїх рідних та земляків від рабства і смерті. Запорожці гуманно ставляться до тих татар, яких взяли в полон, але вони не милують тих українців, які зрадили рідну землю і перейшли на бік загарбників.