Образ долі в однойменному вірші Т. Г. Шевченка є:А персоніфікованим;Б метафоричним;В гіперболізованим;Г алегоричним. ​

а)персоніфікованим())()(>)(()()(())//)

Объяснение:

Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.

Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, доцільність існування людства. Письменник розглядає смерть як частину неминучої та гіркої правди життя. Думати про смерть в ім'я життя — такий зміст оповідань екзистенційної проблематики Винниченка. Наслідуючи ідеї Ніцше (поєднання соціокультурних і біологічних начал у людині), письменник пояснює вчинки героїв психологічними причинами.

З темою смерті пов'язані роздуми про швидкоплинність часу, про зв'язок з майбутнім, про час — історичний і космічний, об'єктивний і суб'єктивний. Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон. Обоє знають про рівень ризику, в якийсь момент навіть упевнені, що гинуть. Та це ще не зараз. Ставлення героїв до цієї неминучої фатальності кокетливо-байдуже ("стало страшно смішно: я — мертвий"). За кілька миль від кордону можна собі дозволити "пожартувати" зі смертю: "Я — будучий мертвяк. Лежу десь в якому-небудь ярі, дикому, порожньому, наді мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружка сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть. І лице моє теж зеленкувате, тверде... А на скелі якійсь сидять чорні, великі, таємні ворони і ждуть чогось".

ти зрозуміла так: " кохання це головна складова кожної людини,без кохання люди жити не можуть.Але життя не до всіх повертається тільки світлим боком,комусь залишається кохати невзаемно...тож коли у тебе закохана людина не слід рубити з плеча і грубо та із злістю відштовхувати людину.От Мишко(чи як там його.) відмовив Марфі дуже тонко та не образливо(послав їй три зозулі з поклоном,що означає відмову ніби він її просив відпустити його,бо він кохав свою дружину і зраджувати їй не хотів!.).. Я зрозуміла,що кохання було і буде завжди.Хоч іноді невзвємне,але ніколи не треба принижувати людину яка тебе кохає,бо одного разу можу покохати і я...а я не хочу щоб мене відштовхніла людина заради якої бьється моє серце..."как-то так можно.))