Записати проблематику твору "Таємне Товариство боягузів..." (у зошит

Не потрібно боятися складних ситуацій, рідні люди не залишать ніколи тебе у біді, потрібно знати своє коріння і й любити своїх рідних.

Объяснение:

український фольклор налічує досить багато дум. усі вони по-своєму особливі і дуже цікаві. але серед них є одна, яка мені подобається найбільше.

головними героями дум в основному виступають мужні, сміливі чоловіки, оборонці рідної землі, жінки зустрічаються дуже рідко. мене найбільше приваблює образ марусі богуславки з однойменної думи.

ми бачимо перед собою молоду дівчину, полонену турецьким паном. у подібній ситуації багато б жінок не витримали, але не вона. маруся вижила, пристосувавшись до свого становища.

можна сказати, що вона зрадила своїй країні, ставши дружиною турецького пана. але це не так. у житті їй випала складна доля, і смілива дівчина вирішила прийняти її такою, як вона є. якби вона так не зробила, то, може, і не змогла б урятувати невільників.

прийнявши життя в полоні, вона розуміє, що назад немає дороги, що в україну вона більше не повернеться:

та нехай мене, дівки-бранки,

марусі, попівни богуславки,

з неволі не викупає,

бо вже я потурчилась, побусурменилась

для розкоші турецької,

для лакомства нещасного!

ми не знаємо, що сталося з нею після втечі невільників. можливо, пан її за це жорстоко покарав. але вона, незважаючи на це, врятувала полонених:

вислухай, боже, у просьбах щирих,

у нещасних молитвах

нас, бідних невольників!

проста українська дівчина маруся, забувши про себе, героїчно визволила невільників з турецького полону. тим самим вона заслужила собі вічну пам’ять і вдячність україни.

ответ:

найчарівніший прояв любові — кохання. це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію — саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. та чи існує таке кохання? чи кожна людина зустріне його на своєму шляху?

на мою думку, кохання в тому разі, коли воно справжнє, — це важке ви-пробування. таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. йому байдужі відстань, час, вік, розставання. не завжди можна ототожнити таке почуття зі щастям. навпаки, зазвичай воно приносить великі страждання, часто закінчується трагічно: смертю, в'язницею, божевіллям. леся українка писала: «ні, то ти забула, яке повинно бути кохання справжнє! кохання — як вода, — плавке та бистре; рве, грає, затягає й топить. тому людина часто обминає своє справжнє кохання і знаходить буденність, у якій і проживає тихо та спокійно своє життя — без великого щастя, але й без великого горя.

більш примітивні люди взагалі не здатні на це піднесене почуття. для них кохання — лише задоволення фізіологічних потреб. хоча така «штучна» любов і здається стабільною, іноді вона закінчується дуже швидко, або навіть переходить у відразу та ненависть. бо люди не можуть жити разом протягом тривалого часу, не маючи нічого спільного. таким чином, виникають конфлікти, що неминуче ведуть до руйнування хиткого сімейного союзу.

тож справжнє кохання — це велике надбання людини. воно формує особистість, визначає її сутність: воно стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. то чи існує справжнє кохання сьогодні? мабуть, що так, оскільки й зараз люди продовжують здійснювати героїчні та без-глузді вчинки задля кохання і страждати від цього. це й робить їх людьми.